Частина 8

Гонконг, вересень g, 1857. —... По-перше, я скажу вам, що я ніколи не був кращим у своєму житті; спека анітрохи не вплинула на мене ні в Банкі, Сінгапур, ні тут. Я дуже приємно здивований у цьому місці; це прекрасне місце з повністю закритою до моря гаванню, вкритою судами, оточене цим островом і материковою частиною Китаю, які суворі, гористі й дуже мальовничі, хоча земля, або, точніше, скеля, дуже безплідна, і хоча здебільшого вкрита травою, на ній немає жодного сліду дерева, за винятком кількох посаджених у Вікторії та навколо неї. Місто велике, капітально побудоване, з великою кількістю дуже гарних будівель у ньому, і надзвичайно чисте. Я думаю, що тут проживало щонайменше 50 000 жителів, і, враховуючи, що будівництво було розпочато лише в 1841 році, це чудове місце. У той час існувало лише кілька рибальських хатин, які тепер замінені великим, процвітаючим комерційним містом надзвичайної краси. Що стосується спеки в цьому місці, то вона, безсумнівно, дуже велика, але значною мірою ви самі винні, якщо страждаєте від неї. Ви повинні уникати сонця, як уникали б чуми, і ніколи не допускати, щоб його проміння потрапляло на вашу голову ні на секунду, і, крім того, під час денної спеки спати якомога більше вдома, уникати багато вина і або до сходу сонця, або після заходу сонця займайтеся чимало фізичних вправ. Я думаю, що, дотримуючись цих правил, ви цілком уникнете хвороби, принаймні я так переконався.... Можливо, ви посмієтеся з мене, коли я скажу вам, що я вважаю клімат дуже приємним, але тоді мені дуже пощастило, бо будинок, у якому я живу, мабуть, найкраще розташований у всьому місті. Він побудований на схилі гори і знаходиться приблизно на 200 футів над рівнем моря; він лежить на кінці міста, за ним немає жодного будинку, і майже жодного поблизу нього, так що ми отримуємо кожен подих