У листі, опублікованому в газеті «Таймс» у квітні 1913 року, цитується лорд Уолслі в пізньому житті, який створив більш жахливе враження про аварію Транзиту, ніж те, що виражене в цих листах, і сказав, що вони були зведені до того, що поїдали мавп на острові Банка. Проте різні схильності обох чоловіків призвели до того, що вони побачили однакові обставини в зовсім іншому світлі, і «мавпа» — це, безсумнівно, те, що називають «мальовничим» виразом, використаним лордом Волслі, як можна було б посилатися на «холодного кота», коли йдеться про неприємний буфет у корчмі. Крім того, сер Фредерік писав додому своїй матері і ніколи не піднімав би галасу з приводу незручностей чи малої їжі. Без сумніву, небезпека була я «3
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
для всіх на борту, а пайки, якщо не включати мавп, були незадовільними.
Питання про те, хто безпосередньо несе відповідальність за відволікання військ до Індії з Сінгапуру, коли вони прямували до Китаю, було предметом розслідування та обговорення.
Листи показують, що коли лорд Елгін прибув до Сінгапуру 28 липня 1857 року, Фредерік Стівенсон намагався переконати його відправити всі війська, висаджені з Транзиту, одразу до Калькутти. Лорд Елгін не погодився на це, лише відвернувши певний контингент від місця призначення, але вирішивши, що в майбутньому війська, які торкнуться Сінгапуру на шляху до Китаю, повинні бути затримані та відправлені до Калькутти. Після того, як лорд Елгін пішов, тягар виконання цього рішення вперше ліг на Фредеріка Стівенсона, який після прибуття приблизно 900 чоловік мав вирішити, чи слід йому зупинити їх усіх у Китаї. Він не вагався, але послав увесь контингент військ до Калькутти, відчуваючи велику невпевненість щодо того, що скаже з цього приводу його власний генерал, і не отримавши допомоги від губернатора, який, очевидно, відмовився взяти на себе будь-яку відповідальність. Результат був задовільним, але, мабуть, були неприємні моменти хвилювання.
Примітки до китайських листів були взяті з тих же джерел, що й для кримських, але всю необхідну інформацію отримати не вдалося. Безсумнівно, було багато цікавих листів, написаних не членам сім’ї, але через довгий час вони, ймовірно, були знищені.
У листі від 3 серпня 1857 р., написаному його сестрі, є один уривок, який є досить незрозумілим. Це стосується кількості людей, вивезених лордом Елгіном на кораблях «Шеннон» і «Перл». Слова та цифри точно скопійовано з оригінального листа, але їх нелегко зрозуміти. Загалом листи здаються мені сповненими особистого та історичного інтересу.
КИТАЙ — 1857-1860 рр
Леді Стівенсон
Гвардійський клуб, середа.