Саймонс-Бей, мис Доброї Надії, 2 червня 1857 р. — Ти, звісно, вже давно отримав листи, які я тобі написав із Коруньї та островів Зеленого Мису. З останнього ми вирушили 1 травня, влаштувавши напередодні несподіваний круїз Гімалаями. Ми піднялися на борт, щоб побачити корабель, який вантажив вугілля, коли раптом він зірвався зі своїх причалів і налетів на англійський барк, який ми значно пошкодили, і якби ми не натрапили на нього, то, я вважаю, мали б вийти на берег, бо коли Гімалаї відпустили якір, щоб зупинити свій шлях, замість того, щоб упасти в море, воно впало у велику залізну вугільну койку, яка лежала поруч. Тож нам нічого не залишалося, як відплисти й зійти з якорної стоянки, щоб знову належним чином причалити, взявши на буксир два вугільні ліжка, один із яких наполовину заповнений вугіллям. Ми не зайшли далеко, коли обидва троси залізних койки заплуталися в гвинті, тож нам довелося їх відрізати, але не раніше, ніж одна з них пробила дірку в днищі корабля через те, що троси були такі довгі, що койки постійно натикалися на корабель. Потім нам довелося їхати в круїз, щоб забрати ліжка, і загалом ми повернулися лише о 20:00, починаючи о 14:00; так бачиш
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]