[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Однак Бравс дуже відважно протистояв у трьох різних місцях, але всіх їх розстріляли або побили багнетами, хоча в цьому випадку вони протистояли нашим людям рука об руку і продемонстрували чималу особисту мужність. Але між ними не було організації, кожен діяв незалежно; інакше сировина була хороша, але вони ніколи не навчаться її використовувати. Ми розмістили наш штаб на височині всередині міських стін на півночі та сході від п’ятиповерхових пагод, де я зараз живу в будинку, позначеному H.Q., а війська розташувалися вздовж валів. Так було захоплено Дівоче місто. Нас обстріляли з тієї частини, яку ми не зайняли того дня і наступної ночі, але наступного дня губернатор і татарський генерал прислали офіцера дуже підлеглого рангу для лікування з нами. Адмірали та генерал вислухали, що він мав сказати, і коли вони виявили його низький чин і що, отже, з таким хлопцем нічого не можна домовитися, вони відправили його геть, сказавши йому, що якщо татарський генерал справді хоче лікувати, вони зустрінуть його біля Північних воріт за годину. Це був приклад китайської політики; вони, ймовірно, хотіли побачити, чи будемо ми лікуватися з цією людиною: якби ми це зробили, це було б приниженням в очах китайців, і вони мали б у нас перевагу. Однак настала година, а татарського полководця не було, тож ми зібрали невеликі сили й рушили до Західних воріт і обійшли всі мури міста, знищивши всі гармати, які натрапили на нас, так що це завершило наше завоювання міських мурів. Все-таки в місті ми не були. Так, татарський генерал і губернатор провінції все ще були там, і поки ми не змогли залучити їх, щоб зробити увертюри, нічого насправді не було зроблено. Отже, вранці 5 січня, незабаром після світання, п’ять колон із гарматами рушили до міста в різних точках, щоб одночасно прибути до Західних воріт, казначейства, будинку, де мав бути Єх, ямені (резиденції) губернатора та ямені татарського генерала. The