Лорд Палмерстон говорить про відправку, я не бачу жодної перспективи отримати наше підкріплення. Морські піхотинці цілком можуть діяти за наказами адмірала без необхідності підпорядковувати їх Гренералу Ешбернгему, тому за цих обставин не може виникнути жодної необхідності утримувати цей дорогий персонал. Однак ми починаємо з нетерпінням чекати повернення лорда Елгіна, який, ймовірно, трохи просвітить нас щодо наших майбутніх операцій.... Мені не шкода було втекти з Сінгапуру, хоч мені було там дуже весело, бо я несподівано опинився у більш відповідальній ситуації, ніж я очікував, через прибуття туди різних загонів військ, які призначалися до Китаю, чисельністю близько 900 чоловік. Вони торкнулися Сінгапуру, і, перебуваючи там, виникло питання про доцільність перенаправити їх до Калькутти, і, як старший офіцер тамтешніх військ Х.М., я мав вирішити це питання, яке, як ви можете собі уявити, викликало у мене певне занепокоєння. Хоча губернатор був належною людиною, щоб надіслати їх, він не міг би зробити це без мого дозволу. Я, звичайно, не вагався жодної миті, вирішивши, що їм варто поїхати до Калькутти, де в той час кожен європеєць був на вагу золота. Але замість того, щоб губернатор вимагав від мене війська, мені довелося переконувати його в необхідності відправити їх до Індії, що накладало на мене більший тягар, ніж я мав право. Ви ніколи не можете сказати, в якому світлі ваші власні дії, якими б простими й виправданими вони вам не здавалися, будуть сприйняті людьми на відстані, і тому я, природно, був трохи стурбований тим, наскільки тут генерал схвалить те, що я таким чином позбавив його частини його військ. Однак він схвалив те, що я зробив, хоча, природно, був жахливо огидний через необхідність цього, що таким чином позбавляє його всіх його військ.... Цей острів... рясніє чудовою водою, що тече численними маленькими струмками вниз по схилах гір. Ви б здивувалися Вікторії, вона така
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
гарне, велике процвітаюче місто, якому лише шістнадцять років.... Острів рясніє гранітом, який найбільш широко використовується, і його чудово видобувають китайці, які, замість вибухових робіт, вставляють ряди дерев’яних кілочків розміром приблизно дюйм квадратний у відповідні отвори, попередньо виточені. Потім ці кілочки просочують водою, доки вони не набухнуть настільки, що розіб’ються під гранітом; таким чином заощаджується значна кількість робочої сили, оскільки таким чином ви можете від’єднати масу граніту майже тієї форми, яка вам потрібна.... — Завжди твій ніжний брат, Фредк. Стівенсон.
Леді Стівенсон
Гонконг, 25 вересня.