Частина 10

Кантон, 20 липня 1858 р. — Цей лист приносить до Англії містера Брюса, брата лорда Елгіна, з договором, підписаним імператором 26 останнього числа. Умови я не можу вам назвати, оскільки ми їх ще не бачили тут, але безсумнівно, вони дуже задовільні. Імперські комісари, послані на лікування до лорда Елгіна в Тянь-цінь, були настільки налякані тим, що ми підійшли до Пекіна, що погодилися на все, про що ми просили. Тепер ще належить побачити, наскільки цей Договір вплине на нас у Кантоні, і ми не дізнаємося про це, доки нам не прийдуть інструкції лорда Елгіна. Мир у Пекіні аж ніяк не означає мир у Кантоні. Бурхливі мерзотники цієї провінції дошкуляють нам усе, що можуть, прагнучи таким чином вигнати нас із міста. Мандарини підняли проти нас усю країну і мають за плату певну кількість людей, яких вони називають «Хоробрими», які насправді є не чим іншим, як найнижчим і найжорстокішим представником населення — злодіями, вбивцями тощо. Система, яку вони прийняли — бо вони не сміють відкрито нападати на нас і розійтися при появі найменшої збройної сили — полягає в тому, щоб змусити всіх мешканців покинути місто й не мати з нами жодних справ. Усі кращі класи пішли, усі магазини закриті, за винятком кількох найбідніших, а місто – ідеальна пустеля. Кілька сотень цих Хоробрих зараз ховаються по місту, залякуючи людей, що залишилися, і намагаючись, як вони публічно заявляють, відрізати нам шлях вбивство. Вони підстерігають одиноких особин і, якщо їм вдається їх убити, відрубують їм голови, за що мандарини платять їм високу ціну. Таким чином ми втратили одну людину, французьку, а індійські полки — одного сипая та трьох табірників. Коли ці спроби здійснюються, ми спалюємо велику кількість будинків навколо місця, де вони мали місце. Проте найуспішніша спроба, яку вони зробили, була проти патруля з чотирнадцяти чоловіків, які, коли вони марширували вузькою вулицею, де не було видно жодного китайця, були раптово обстріляні цими хуліганами, що ховалися в будинках, і з чотирнадцяти дев’ятьох було вбито, один був убитий і восьмеро поранені. Не було видно ні душі, вся група відразу розбіглася з-за будинків. Ми негайно спустили озброєний загін і спалили всю околицю на відстані трьох чвертей милі; але справжні кривдники втекли, як завжди. Іншого разу патруль, який рухався вночі, отримав поранення від вибуху мішка з порохом, який підстерігали лиходії, і двоє чоловіків отримали важкі опіки. Вони далі розважаються вночі, стріляючи в нас із-за стін ракетами зі стрілами та джинголами. Вони ніколи не заподіюють нам ані найменшої шкоди, і мають подвійний погляд на те, щоб намагатися спалити нас і мучити людей, тримаючи їх напоготові; але оскільки ми ніколи не виводимо чоловіків з ліжка для цих показів феєрверків, і оскільки вони ніколи не підпалюють нічого з ними, вони, мабуть, з часом втомляться від розваг. Кожного разу, коли проти нас з міста робляться будь-які ворожі спроби, тепер за ними обов’язково слідує відплата, і зараз ми займаємося знищенням двох дуже великих частин міста, одна займає простір, рівний простору міста помірного розміру, а інша не набагато менша. Нам усім набридла ця робота, і я щиро вірю, що скоро ми втечемо. Хван, наш новий віце-король, ще не отримав звістки про підписання Договору; коли він це зробить, можливо, буде кінець такому стану речей, але це сумнівно. Він ще не з'явився в Кантоні, і ніхто не може сказати, коли він з'явиться; його дія, природно, покладе всьому цьому кінець, і я сподіваюся, що наступним листом зможу дати вам підказку щодо ймовірної евакуації Кантону, до якої я поки що не бачу чіткого шляху. Я боюся, що ваші листи до мене знову заблукають; три листи надійшли так, що я не отримав листа з Гемптон-Корту, а два — не почув жодної живої душі. Минулого тижня я отримав «Едінбурзький огляд» у безпеці, а пошту — перед «Обзервер» та «Ілюстровані лондонські новини», і всі вони були дуже прийнятними. Я хотів отримувати останні новини Observer та Illustrated News кожною поштою, але лише один Observer дійшов до мене, відколи я покинув Англію, і Illustrated News я не мав місяцями, за винятком цієї.... Клімат страшенно виснажливий, а виконувати будь-яку роботу, особливо вдень, справді дуже важко. Я прагну отримати від вас ще одного листа... і вірю, що ця пошта буде більш привітною для мене, ніж її попередниці.