Частина 10

та їхню жорстокість, і коли ви думаєте, що ці люб’язні якості ще більше посилюються найявнішим боягузтвом і пом’якшуються жодними якостями, які я бачу, окрім чудової працьовитості та великої винахідливості, ви можете скласти певне уявлення про те, наскільки огидною та презирливою расою є китайці. Їхні спроби відвоювати місто були характерними і часто дуже кумедними, хоча іноді, коли вони вдавалися до вбивства, скоріше навпаки. Майже щоночі з початку червня вони намагалися дошкулити нам, кидаючи в нас ракети та стріляючи в нас з висоти, яка контролює нашу позицію на півночі, іноді вони вели вогонь протягом години чи півтори години, іноді лише чверть години; вони також постійно намагалися підпалити наші будівлі та склади, але жодного разу протягом останніх двох місяців їм не вдалося спалити жодної речі або поранити (за одним дріб’язковим винятком) одну людину в рядах, хоча їхні ракети є певною мірою грізною зброєю, яка має огидну колючу стрілу на кінці. Вони мають значну силу, і якби ними можна було керувати, то завдали б нам певної шкоди. Там, де вони були більш успішні, там, де не потрібна мужність, а лише зрада та жорстокість. У трьох-чотирьох випадках вони вбили й понівечили поодиноких осіб, які всупереч наказам вийшли за кордон, і в двох випадках вони поставили на шляху патруля мішки з порохом, які вибухнули під час проходження патруля, і в кожному випадку жорстоко спалили двох чоловіків.... Але навіть коли подібні дії є успішними, ці нещасні люди не наважуються вийти і відкрито напасти на вас, а втікають... і залишити вас, щоб ви несли своїх поранених без перешкод. Ми часто спостерігали з наших стін вночі численні вогні, що рухалися по країні в усіх напрямках, і з тих пір ми переконалися, що вони є частиною системи, яка лякає нас і тримає нас напоготові. Виявилося, що вони були ланторами, які везли на бамбуках сільські жителі, яким за це платили; вони, постійно пересуваючись різними пішохідними доріжками, мали відображати переміщення великих загонів військ, що наступають, щоб атакувати місто. 20 липня їх грандіозний напад стався близько пів на 21:00. Країна була освітлена скупченнями вогнів, призначених для представлення великих мас військ, які загрожували нам з усіх боків. Це дійсно виглядало дуже гарно. А потім місто раптово підпалили в семи чи восьми різних місцях; вогні мали на меті відвернути нашу увагу й спонукати нас стріляти по ним, тоді як справжній ворог був набагато ближчим — вогні мали на меті втягнути нас у місто, щоб загасити їх, коли, як говорилося в їхній проголошенні, вони могли кинутися на наші безлюдні лінії й легко їх захопити. У той же час по нас з усіх боків був відкритий сильний вогонь ракетами і снарядами, який тривав безперервно до світанку; на це ми відповіли мінометами і гаубицями. На світанку вони вилізли на стіни між нашими лініями і там, на валу, запалили «смердючий горщик» і почали танцювати навколо нього щось на кшталт бойового танцю, не вважаючи, що вони в межах пострілу з рушниці. Але коли балет порушили кілька пострілів із рядків, вони миттєво зникли за стіною, і їх більше ніхто не бачив. Інша група цих ідіотів у великій кількості підійшла до одних із воріт, що оточували стіну, де стояла гаубиця. Ці люди більше захоплювалися музикою, ніж танцями, тому що перед ними йшов музичний оркестр, який видавав найбільш суперечливі звуки та супроводжувався криками та улюлюканням тих, хто йшов за ними. Серенада мала трагічніший фінал, ніж балет, тому що ми випустили дощ винограду в саму їх середину — настала ідеальна тиша, і так закінчилася спроба китайців повернути місто Кантон, налякавши нас з нього. Вони втратили близько 200 чоловік.