були і тривають, які я б не пропустив. Насмілюся сказати, що ви пам’ятаєте, як я згадував близько року тому, що група офіцерів, серед яких я був, під час пікніка напали китайці в селі приблизно в 8 милях на північ від Кантона. Приблизно три тижні тому морські піхотинці вирушили на тренування, і коли вони прибули в те саме село, на них також напали Бравси, які зібралися у великій кількості та продовжували бойові дії у звичайний спосіб під час маршу додому бригади. Це призвело до репресій з нашого боку, які мали бути вжиті рік тому. Відповідно, ми вийшли з лінії, близько 1500 сильних, і рушили на міст біля цього села, що веде до однієї з опорних пунктів Хоробрих. Міст захищав депон Юте з 11 гарматами, з іншою батареєю з чотирьох 24-фунтових з іншого боку. Флот чудово співпрацював, прибувши на канонерських човнах приблизно за 800 ярдів від мосту, саме тоді, коли ми досягли села на такій же відстані від нього на його фронті. Кілька хвилин китайці вели влучний вогонь, доки ми не запустили наші стрілецькі гармати та не викинули кількох стрільців, коли [? після] розумного розряду кількох снарядів і міні-куль разом із кількома снарядами досить більшого розміру з канонерок, китайці, побачивши синіх жакетів, які висадилися на протилежному березі річки, загрожуючи мосту заднім ходом, евакуювали свої батареї та кинулися на п’яти, і ми ніколи не бачили іншого Хороброго з того дня донині. Ми знищили їхні гармати та зайняли село, їхній штаб, здійснивши кілька подальших екскурсій того дня в деякі сусідні села дуже великого розміру, які ми знайшли абсолютно безлюдними — мешканці. Відважних і всіх, залишивши їх у жахливому стані тривоги. Ми могли бачити далекі пагорби, вкриті втікачами, які спостерігали за нашими рухами. Наступного дня ми просунулися приблизно на 8 або 10 миль углиб країни, що виглядало дуже дивно, оскільки всі ближні села були покинуті, а в більш віддалених селах усі мешканці були залишені.
1 859] ДОБРА РОБОТА ЛОРДА ЕЛГІНА 237