достатньо, щоб прикрити нашу посадку без втрат. Ми просунулися через передмістя, яке бажали залишити недоторканим, і рушили до обнесеного муром міста, яке мали намір знищити. Просуваючись передмістям, ми виявили, що всі вулиці зайняті Бравсами, які стріляли по нас, коли ми просувалися; ця вулична стрілянина тривала майже три години, а цей час нам знадобився для висадки гармат, підняття драбин тощо. Нарешті ми прибули до стін і домовилися про штурм, коли китайці, побачивши нашу рішучість захопити це місце, зробили майже те ж саме, що вони зробили в Кантоні, тобто покинули місто та вирушили, щоб взяти нас у фланг і тил, де їх зустріли сили, залишені для цієї мети, і де вони дуже постраждали. суворо. Стіни було піднято без жодного спротиву, і безлюдне місто Нантоу стало нашим призом. Наші втрати 2 офіцери вбиті, 2 офіцери тяжко поранені, 2 чоловіки вбиті, близько 20 поранених. Втрати китайців ми підрахували приблизно в 500 убитих і поранених. Одним із убитих офіцерів був капітан Ламберт, Р.Е., друг Августа, який узимку привіз мені посилку з Болтон-Роу; він був випадково застрелений під час монтажу стіни синім жакетом, який йшов за ним. Він був надзвичайно добрим хлопцем, і всі його шкодують. Я радше поголився сам, будучи враженим у груди пострілом із джинголла під час розміщення штурмуючих груп. Проте постріл мав бути або вбік, або не був дуже великого розміру, оскільки він завдав мені лише синця та порвав одяг. Інший постріл у той же час пройшов крізь згорток паперів, який я тримав у руці. Того вечора місто було віддано на пограбування, а наступного ранку на світанку всі руки були розгорнуті й розподілені над містом, щоб підпалити його, і незабаром воно охопило полум’я з усіх боків і продовжувало чудово горіти, доки ми не піднялися на корабель. Так багато про Нантоу. Не думаю, що знову стрілятимуть по прапору перемир'я.... У листі від Хвана, який, як я казав, йому повернули, був другий, написаний дуже правильно
1858] СПОДІЇ ВИХОДИТИ 229
таким чином, і це принесло велике задоволення. Однак ми не можемо з’ясувати, на яких умовах ми маємо продовжувати володіння цим містом, і, гадаю, не дізнаємося, доки Договір не буде ратифікований. Сподіваюся, якщо ви зустрінете якогось командира, ким би він не був, ви спонукаєте його покликати мене. Ідея гарнізону Кантона, доки ці вперті звірі не схаменуться, не є приємною перспективою і може тривати нескінченно, без перспективи, що більше буде що робити. — Твій ласкавий брат, Фредк. Стівенсон.
До своєї сестри
Кантон, 10 вересня, 1-858.