дякую за кроки, які ви вжили, щоб мене відкликати.... Проте моє відкликання не надійшло цією поштою.... Я ще не дуже люблю віддаватися повному задоволенню повернення додому, бо побоююся розчарування, але якщо наступний лист принесе моє відкликання, я не знаю нічого в світі, що могло б принести мені більше задоволення. Я думаю, що я повернуся додому відразу, — мандрувати цими краями надто дорого, — але якщо я передумаю і не повернуся додому прямо, я пошлю наступного листа. Замість того, щоб їхати до Індії, я думаю, що мені варто поїхати до Японії, якщо я міг би отримати проїзд на військовому боєприпасі, або на Борнео, або на Яву з Сінгапуру... Я побачу, коли прийде час, бо зараз мені навряд чи подобається довіряти собі ці думки, і я смію сказати, коли прийде час, я повинен бути настільки божевільним, щоб щось зробити. Але в одному ти можеш бути впевнений — я телеграфую тобі з Александрії. Я б хотів бути там зараз.... Сподіваюся, вони [його мати та сестри] не будуть розчаровані, якщо я повернуся з порожніми руками. Я дійсно не бачив тут нічого, що варто було б принести додому. Весь найкращий старий фарфор можна купити в Англії, а сучасний не вартий того, щоб мати його. Серед курйозів я бачив небагато, якщо щось приємне.... Запевняю вас, що я дивлюся на покупку будь-чого тут як на цікавість або предмет інтересу як на викинуті гроші....
Кантон, 26 січня 1859 р. — Я одержав останньою поштою Вашого листа, в якому сповіщалося про помилку, допущену щодо мого повернення додому; але, запевняю вас, немає потреби засмучувати себе через моє розчарування, оскільки з самого початку я ніколи не міг чітко зрозуміти, як можна було впоратися з моїм відкликанням, і тому прямо поставив під контроль переконання, яким я мав би вільно віддаватися, і мої підозри були посилені відсутністю необхідного офіційного листа.... Проте все на краще; події