Шанхай, 21 червня 1860 р. Моя дорога матусю, я пишу тобі з Шанхаю, куди я прибув 16 червня, на борту перебували генерал і персонал, а також був заѣрахтований для цієї мети пароплав «Гранада», який мав честь доставити цей цінний вантаж. Завтра ми вирушаємо до затоки Печелі, куди ми прибудемо, мабуть, 26-го, а потім сформуємо склад на цьому узбережжі, приблизно в 130 милях на південь від Пейхо, де нам доведеться чекати, поки французи не будуть готові розпочати кампанію, але коли це станеться, небо знає лише одне; 15 липня є найранішим днем, і вони пообіцяли розпочати тоді або як тільки зможуть підготуватися. Це зловісно, і ми майже втрачаємо надію робити щось цього року.... Вся ця невизначеність і зволікання дуже дратують.... Шанхай є чудовим місцем, як і Гонконг, я маю на увазі, що стосується англійського поселення, яке є грандіозним доказом енергії та заповзятливого духу наших купців. Поселення має площу близько 11 квадратних миль і розташоване недалеко від китайського міста, на березі широкої та глибокої річки, яка впадає в Ян-цзи-кян. Увесь берег річки вкритий рядом окремих будинків, більше схожих на палаци, ніж на щось інше. Повстанці роблять великі успіхи саме тут... і китайські жителі Шанхаю настільки налякані ідеєю нападу на них тут, що вони буквально покинули місто взагалі. Однак ми залишили близько 400 морських піхотинців і 600 сикхів для захисту поселення, а оскільки у французів є ще близько 400 чоловік, я не думаю, що це місце має великий страх....
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]