наші справи тут; вони не мають нічого спільного з Китаєм, не маючи жодних комерційних інтересів у країні. Вони не можуть колонізувати, тому Сайгонська експедиція — це фарс, і відставляючи їхніх місіонерів убік, до яких ні уряд, ні люди, я думаю, не дуже дбають, їм тут нема чого робити. Жоден француз не зможе сказати вам, за що вони прийшли сюди воювати; результатом є те, що вони не зробили нічого, крім того, що заважали і затримували нас. Ви не можете собі уявити, яку прекрасну маленьку силу ми маємо; так добре обладнаний і доглянутий (можливо, занадто сильно), у такому доброму здоров’ї та так добре поводився. Я вірю, що вони впораються зі своєю роботою до того, як почнеться дощ і хвороба.,. Я не можу вам сказати, як мені подобається наш генерал; ми всі живемо з ним більше, як товариш, ніж будь-що інше, і все ж, незважаючи на все це, ніхто не мав би жодної поваги до нього. Він твердий, рішучий і, очевидно, першокласний солдат, але такий м’який і ніжний у своїй манері, коли дає докори. Він дуже серйозний у своїх ідеях щодо релігійних тем, і щоранку після сніданку, як годинник, ми читаємо молитви та розділ із Біблії, які читає капелан у салоні (бо ми все ще на борту корабля), на якому присутні весь персонал, приблизно чотирнадцять, і європейські слуги. Я ніколи не чув, щоб інший генерал робив це. Мені буде шкода, коли ми розлучимось, хоча це буде по дорозі додому..., — Коли-небудь, мій дорогий Вільям, твій ніжний брат,
Фредк. Стівенсон.
Леді Стівенсон
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Моя дорога матусю, я пишу тобі з Пех-танга, на річці з такою назвою, приблизно за 8 миль на північ від Пей-хо. Я пишу в своєму наметі, розбитому посеред одного з фортів разом із Генеральним штабом і Головним штабом і полком іррегулярної кінноти Пробіна, коні розставлені в центрі,
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]