Моя дорога Мінні, —... цього тижня я провів два дні в Александрії, готуючись до розміщення додаткових військ, які повинні будуть туди відправитися, і шукав собі помешкання. Я займу ті кімнати, де зараз живе генерал Ерл ^*, гарний номер у квартирі, де розмістяться я та один ADC, маючи вільну кімнату для відвідувачів; інший A.D.C. і військовий секретар змушений буде жити на квартирах. Будинок, у якому я зараз перебуваю, звісно, набагато кращий, але він, якщо що, занадто великий і вимагає витрат. Думаючи, що збираюся піти, я минулого вечора влаштував м’яч, який пройшов досить добре, але залишив мою кишеню в досить виснаженому стані, але я зобов’язаний розважити тут хорошу угоду, оскільки позиція, яку потрібно підтримувати, є видатною, і її потрібно виконувати. В Олександрії цього не буде так багато, я, на жаль, хочу, щоб Елла допомогла тут, щоб регулювати домашні витрати, не маючи ані часу, ані досвіду, щоб самому займатися цими справами, і хоча я змушений залишити їх на піклування дуже розумного адміністратора, все одно відбувається певна кількість пограбувань, яким надзвичайно важко запобігти. Леді Стренґфорд, серед інших прибулих, нещодавно приїхала до цієї частини світу, щоб наглядати за лікарнею, яку вона заснувала в Каїрі, і наглядати за іншою в Порт-Саїді; вона активна, енергійна жінка, яка присвячує себе цій роботі. Є дуже мало інших відвідувачів; справді, Каїр буде дуже порожнім цієї зими, холера та дискомфорт подовженого карантину для тих, хто повертається додому по суші не зможе відлучити людей
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
зовсім позбутися холери, а це лякає людей на відстані; там все ще є один-два летальних випадки щодня. Я колупаюся про піраміди в Гізі та гробниці в Сахарі, коли маю нагоду, і зберігаю приємні та цікаві спогади. Проте я поки що не бачу свого шляху до Верхнього Нілу. Я боюся, що я не зможу втекти, поки триває переміщення військ, хоча мені дуже хотілося б здійснити цю поїздку перед від'їздом з Каїра. Полковник Роміллі, чий син є одним із моїх адміністраторів, приїжджає до мене наступного тижня зі своєю дружиною та дочкою; вони потім підуть вгору по Нілу, і я був би радий, якби міг піти з ними. Хедив висловив бажання влаштувати нам якусь розвагу перед тим, як ми від’їдемо, і я пообіцяв повідомити йому, коли настане час для цього, а тепер це буде не так скоро, як ми гадали.... Нещодавно я захопився «Арабськими ночами», але ніколи не читав їх уважно, і оскільки Каїр є місцем дії деяких оповідань, і оскільки звички, одяг і манери людей, мабуть, такі ж, як і на момент написання оповідань, зараз є гарна нагода прочитати їх.... — З повагою,
Фредк. Стівенсон.
Своєму племіннику, {нині) адміралу Джорджу А. Гіффарду, C.M.G.
Каїр, 17 грудня 1883 року.