Люба моя Агнес, —... Ми живемо тут у цікаві часи, і якщо минущі події не приносять жодної користі, вони в будь-якому разі роблять себе вдома в географії цих частин; бо я вважаю, що немає нічого подібного до перебування на місці, щоб запам’ятати місцевості будь-якої частини світу. Відстані між ними тут величезні, і їх важко усвідомити — їх можна виміряти сотнями миль або принаймні градусами. З промови сера К. Ділке від 22 січня я розумію, що політика нашого уряду щодо Судану зазнає певних змін і що замість того, щоб повністю покинути країну, вони намагатимуться встановити там уряди під сюзеренітетом Єгипту, який у той же час відмовиться від усіх спроб самостійно керувати будь-якою його частиною, за винятком портів Червоного моря та, можливо, одного чи двох інших, Зейли та Бербера, недалеко від протоки Баб-ель-Мендеб. Я думаю, що якби таку домовленість вдалося досягти, це було б найкращим вирішенням цього складного питання. Є кілька важливих моментів, пов’язаних з евакуацією Судану, від яких непросто позбутися, і вони можуть завдати проблем нашому уряду, а також Єгипту. По-перше, ця політика призводить до того, що ця величезна територія країни знову впадає в варварство, що є потворним звинуваченням для ліберального та прогресивного уряду. Далі работоргівля відродиться на повну силу, стримана лише, і, боюся, неадекватно, нашими крейсерами в Червоному морі. Нарешті, існує невизначеність щодо того, хто має бути наступним сусідом Єгипту. Усе це складні теми, з якими потрібно мати справу
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]