Частина 14

Мій дорогий Вільяме, — ^Дуже дякую за твій лист від 4 числа, у ньому справді міститься маса сумних новин. Смерть бідолашної місіс Фрілінг, хоч як я шкодую про її втрату, була закономірною і була подією, яку ми всі, мабуть, чекали, і коли таке бездоганне життя, як її (в усякому разі в наших очах), нарешті закінчилося, це лише те, чого ми давно очікували, і жаль пом’якшується тим, як вона виконала своє завдання в цьому житті. Але новина про смерть Боба Гамільтона — це більш несподіваний, який я навряд чи усвідомлюю; це справді непоправна втрата не тільки для всіх його численних друзів, але й для його власного оточення, за яким, я впевнений, не було людини, яка б могла покластися на його користь, і я сумніваюся, що він коли-небудь відчував до себе неприємність. Ми всі матимемо тільки приємні спогади про нього. Я відчуваю, що виведення наших військ з Каїра буде в найближчому майбутньому. Моя майбутня посада навряд чи підійде для генерал-лейтенанта, але я тут, і якщо з певних причин все ще хочу залишити тут офіцера такого рангу, я не розумію, як я можу заперечувати. Головна причина, власне, єдина