Моя люба Мінні, — ^Волслі щойно приїхав сюди, а його дружина та донька приїхали з Англії, щоб зустріти його. Я влаштовую для них великий обід у середу на двадцять два, а в четвер хедив дає ще один; У п'ятницю Волслі та персонал відправляються в Суакін, де залишаться приблизно тиждень. Боюся, немає ймовірності того, що я потраплю на посаду секретаря Кінної гвардії, про яку ви писали деякий час тому. Я нічого про це не чув, і призначення, яке мало бути вакантним 1-го числа цього місяця, було тимчасово поновлено. Якщо мене не могли врятувати звідси тоді, я не можу бути зараз, і ніхто не може сказати, як довго триватиме ця справа Судана. Сьогодні тут було опубліковано цікавий витяг із Daily Telegraph, у якому повідомляється, що італійський уряд готовий взяти на себе окупацію Судану, якщо наші війська, які зараз там, знадобляться Індії. Я не можу в це повірити, хоча певну таку домовленість потрібно буде досягти, можливо, з турками, якщо ми вступимо у війну з Росією, тому що ми не можемо дозволити собі вести дві війни одночасно. Коли ми збираємося позбутися цього жалюгідного Гладстона.)^ і його марного уряду? Нам справді соромно, що ми дозволяємо таким людям так довго погано керувати нашою країною. Росіяни і французи, як і німці, грають своєю легковірністю, тим, що вони з задоволенням називають терпимістю, недієздатністю, а нашу країну принижують і її інтереси нехтують.
У нас найпрекрасніша погода, яку тільки можна собі уявити, не може бути нічого кращого; ніякого справжнього тепла, нічого, крім найсмачнішого тепла — як би вам це насолоджувалося 1
Каїр, 6 червня 1885 р. — Неможливо сказати, що тут може статися, але я починаю дуже
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
набридло служити такому уряду, як наш нинішній: результатом є не що інше, як дискредитація та приниження всіх нас....
Леді Елізабет Роміллі
... Після приходу до влади нового Міністерства політична атмосфера виглядає значно помірнішою. Дуже велика напруга, яка існувала в наших зовнішніх відносинах з усіма великими державами, крім Італії, очевидно, послабилася, і я думаю, що ми більше не живемо на вулкані, який справді свого часу, здавалося, був готовий вибухнути будь-якої миті.
Афганське питання досі залишається відкритим; росіяни бачать, я думаю, що Англія не має наміру під час своїх нинішніх правителів робити більше поступок, і вони намагаються відкласти досягнення остаточного врегулювання в надії, що наступні вибори повернуть містера Ґладстона і витягнуть з нього ще більше за допомогою умовлянь і знущань.