Абсурдність дозволу військам Хікса наступати на Кордофан, що призвело до підбадьорення Махді та приведення його до Хартуму, і всі наші наступні військові операції тут призвели лише до роздратування жителів Судани, збудження фанатизму та спричинення нинішнього незадовільного стану речей.... Люди щодня чекали, коли ми покидали Каїр, щоб почути про від’їзд Муктар-паші з Константинополя; чи прибув він до цього часу в Єгипет, чи ні, я ще не знаю. Я ніколи не був оптимістичним щодо його приходу, а ще менше щодо того, що він принесе добро, якщо прийде. Свого часу сер Х. Вольф очікував великих успіхів від їхньої співпраці у справах Єгипту. Він гадав, що турецький комісар матиме вплив на мирне врегулювання нинішніх ворожих демонстрацій у Судані; що султан, як султан, міг би багато зробити в цьому напрямку, і ще більше як халіф, але ні в одній з цих якостей він не може мати жодного впливу на користь. Сер Х. Я вважаю, що тепер бачу, що будь-яка спроба використати ім’я султана для цієї мети буде діяти лише як подразник і принесе більше шкоди, ніж користі. Ці люди ненавидять саме ім’я турок, і мета їх теперішнього фанатизму полягає в тому, щоб повалити халіфат.
До якого дивного й незадовільного політичного стану ми прийшли в Англії — звичайний глухий кут — жодна зі сторін не була достатньо сильною, щоб керувати, а ірландці, очевидно, утримували баланс сил. Здається, єдиним результатом буде коаліція між помірними людьми з обох сторін. Час
здається, прибув для певної корекції партії.
Часи вігів і торі давно минули, але традиції та забобони залишилися, і їх непросто знищити.... — З повагою,
Фредк. Стівенсон.
До свого брата
Абрі, січень 1886 р.