Після першого погрому міська адміністрація організувала нічне патрулювання жителів, щоб запобігти пограбуванню (своєрідна самооборона). Комендант дав згоду на організацію. «Одразу після цього керівництво міста в першу ніч чергування патрульних зіткнулося віч-на-віч із серйозними непорозуміннями. По-перше, комендант віддав наказ, щоб жодного козака не арештовували, і з цього правила не було винятків. Цим наказом було усунено будь-яку можливість зробити будь-що для припинення безчинств, які вчиняють особи в сірих плащах. З іншого боку, незважаючи на вимоги адміністрації, комендант віддав спеціальний наказ, в якому роз'яснив солдатам мету і завдання нічних патрулів. На нічні дозори нападали особи в солдатській формі та козацька старшина. Почали роззброювати міські патрулі спочатку поодинокими випадками, потім все частіше і нарешті роззброєння прийняло систематичний і загальний характер. Крім того, люди у військових, очевидно, підтримані законом, який забороняв проти них будь-які дії, з кожним днем ставали все зухвалішими та безсоромнішими. Група з восьми осіб пройшла головними вулицями о першій годині дня та грабувала у перехожих гаманці та цінні речі під приводом пошуку зброї. Незважаючи на скарги адміністрації, ексцеси залишилися безкарними. Почастішали напади на житла, водночас роззброювали та грабували міські патрулі. Бандити відбирали в них кепки, годинники, черевики, на кожному кроці ображали та ображали їх, підбурювали антисемітизм. «Пізніше міська адміністрація, яка доповіла про це коменданту і командиру РПС, з подивом прочитала в газетах наказ, згідно з яким військові патрулі зобов’язувалися відстрілювати не тільки грабіжників, але й тих, кого патрулі вважали ворогами республіки.
і пропагандистів більшовизму. Таким чином мирне населення було віддано на свавільну і необмежену примху виродженої і непокірної юрби в сірих халатах, а міська адміністрація цим наказом була позбавлена будь-якої можливості організувати будь-який опір грабіжникам і творцям насильства».
У такий спосіб систематично готували солдатські загони до погромів. Вони були деморалізовані, їм віддано життя, честь і майно мирного населення, вони розпоряджалися життям і смертю.
Вони виконували наказ своїх начальників, бо накази були за, а не проти них. Дисципліну дотримували. Пізніше, внаслідок безкарності, вони втратили всяку дисципліну і перетворилися просто на розбійницькі банди.
Поки серед них ще панувала дисципліна, вчинені ними погроми явно носили характер виконання військового наказу. Переслідування євреїв починалися і закінчувалися за сигналом, переважно відкритим, іноді таємним.