За дві години різанини було вбито п'ятнадцять людей, незліченна кількість понівечена і вісім важко поранені. О 14:00 заграла труба на скликання війська, і з піснями загони Попова і Козьякова, супроводжувані селянами села Небелівка, загоном Підвисокого, що складався з молдаван, і багатьма особами інтелігентної зовнішності, залишили місто, залишивши нових вдів і сиріт, вчинивши нові подвиги тортур над невинними і багато-багато порушивши. Єврейські дівчата. 17 червня – останній жахливий погром в огляді подій до 9 липня 1919 року.
Факти, викладені в цьому протоколі, підтверджуються підписами:
(Підписи)
II. Свідчення Хаскелла Дувидовича Фільверка, 33 роки, торговця мануфактурами.
17 червня, коли до нашого міста увійшла банда Попова, ми з кумом були вдома. Через вікно ми побачили, що до нас наближаються двоє військових. Мій швагер побіг до замкнув двері, а я вискочив з вікна, щоб тікати через двір. Я встиг побачити, як один військовий увірвався в кімнату. Коли я виповз у вікно, другий солдат дуже скоро мене зловив. В одній руці в нього був ніж, а в другій — оголена шабля. Він почав лаятися, а потім додав: «Ось, комуністи, ось, Буль, ось, Кулик!» Говорячи це, він продовжував наносити мені удари ножем. Він вимагав, щоб я пішов у «польовий штаб», і відвіз мене туди. Штаб розміщувався в будинку Фельдмана. Там стояло багато солдатів. Коли мене привезли, я не бачив інших євреїв. Солдати, коли мене побачили, почали бити. У цей час прибув джентльмен, одягнений як офіцер; він був середнього зросту, добре збудований, червонощокий, на вигляд років 35 або 3<J. Він почав віддавати накази та команди. Всі команди він давав російською мовою. Наскільки я зрозумів зі слів солдатів, цим офіцером був сам Попов. У моїй присутності він назвав двох солдатів катами. Один із цих солдатів був молдаванином, інший – росіянином. І в моїй присутності він пояснював бійцям: «Жінок не чіпайте, а чоловіків рубайте». І пояснив, як їх мали рубати за наказом: «Один — підіймати шаблі, два — нахилятися, три — бити». Потім мене завели в льох. Коли я спустився разом із карателями, то побачив перші три тіла, які там лежали. Як згодом з'ясувалося, це були жителі нашого міста — Гетцель Партигул, 70 років; Шая Дейгман, 35 років, і його син, 16 років. Біля Гетцеля Партигула лежала його відрубана рука. Кати підняли руку і показали мені, кажучи: "Бачиш?" Коли я побачив і коли я почув команду, я зрозумів, що така ж доля і мені. Я почав благати катів розстріляти мене, на що отримав відповідь: «Кулі дорогі». Потім наказали мені стати обличчям до льоху і за наказом вдарили мене шаблею по голові. Я втратив свідомість і впав вниз. Не пам'ятаю, як мене виносили з підвалу. Зараз я перебуваю в єврейській лікарні в Умані.
Гаскелл Філверк. 10 липня 1919 р.