У неділю, 18 травня, після того, як були перекриті всі шляхи виїзду з міста (військові зустрічали тих, хто намагався виїхати з наставленими рушницями), ми пролізли через паркан на мансарду сусіда-росіянина. Окрім нашої родини, там було ще близько 15 осіб — чоловіків, жінок і дітей. Близько 9 ранку ми чули шум і крик: «Чи не є у вас тут євреї?» ми всі злякалися і один почав спускатися з мансарди. Тут же підбіг чоловік у військовій формі, двічі вистрілив і закричав: «Ідіть сюди, товариші, ви бачите, звідки по нас стріляють євреї-комуністи». У відповідь на його заклик зібралося близько десяти озброєних людей у військовій формі і кричали: «Злазьте, злізьте, комуністи, єврейські пси, здавайте зброю». І нас одразу почали скидати з мансарди. Коли ми спустилися, нас ретельно обшукали, забрали всі гроші та одяг. Хтось дав команду: «Всі до стіни». Діти, які були з нами, здійняли крик і почали істерично плакати. Потім відокремили жінок від чоловіків. Останніх, у тому числі й росіянина, доставили до коменданта станції Бобринського. Дружина і дочка господаря клялися, що ні в кого з нас не було зброї, і що вони впустили нас до своєї хати, тому що ми живемо мирно і дружно. Нарешті російський домовик був звільнений, тому що це був не його власний будинок. А нас, євреїв, звільнили, бо в одного з нас знайшли документ, що він працював на шахтах.
(Підпис)
III. Свідчення Краснопольського, 36 років
Вранці 11 травня я почув стрілянину в двері. У вікно йшли кулі. Ми швидко вийшли з дому й пішли у свій «власний сад». Через кілька годин я побачив крізь щілину в огорожі, що Мазарюк, колишній студент, а тепер міліціонер, організовує гурток учнів середніх шкіл; він пішов з ними на сусіднє подвір'я, викопав там п'ятнадцять рушниць, а потім пішов донести, що євреї ховаються там, де вони живуть, а потім почав грабувати всією бандою.
IV. Свідчення Черніхова, 24 роки
У неділю 11 травня опівдні до нас додому прийшли григор'євці, зробили обшук і, знайшовши в одного з нас сіоністський документ із могендовидом (Щит Давида), почали кричати, що власник цього документа справжній комуніст, і поставили його до стіни. Коли їм пояснили, що це не комуністичний документ, вони забрали речі та одяг і пішли. Через дві години знову повернулися шукати «комуніста», але його вже не було.
В. Свідчення Фастовського