Погром і вбивства почалися 18 травня. На станції Фундукеївка зупинився ескадрон загону отамана Григор'єва. Група з п'ятнадцяти-двадцяти озброєних людей вирушила в місто «шукати комуністів». Сміливий вчинок тов. Вніхриста на станції та тов. К. Жадона, який зустрів їх на мосту з білим прапором у руці, щоб відвернути лихо, не приніс результату; обидва мало не поплатилися життям. За словами кількох очевидців, григор'євцями керував один із місцевих інтелігентів. Товариш Жадон може підтвердити це твердження.
Вони почали руйнування з перших будинків, у звичайному порядку. Одразу за ними тяглися загони місцевих грабіжників. У оселях майже нічого не залишилося. З першими пострілами все населення околиць у паніці кинулося в центр міста. З деяких осель вони не встигли втекти і стали жертвами бандитів у власних домівках, п'ятеро в одній сім'ї, двоє в іншій; двох вбили на вул. Померлими виявилися виключно хворі люди. З цього дня почалася безперервна низка грабежів, спустошень і варварських убивств. Влада нічого не зробила. У ніч на 15-е вони пограбували кілька будинків і вбили одного чоловіка; він упізнав розбійників і назвав одного по імені. Лунали жахливі крики про допомогу, але не було джерела, звідки б можна було сподіватися на допомогу. Населення було охоплено терором; більшість із них відмовилися жити у своїх домівках, кинувши все напризволяще.
АЛЕКСАНДРОВКА— ФУНДУКЕЇВКА 307
Фатальними днями для єврейського населення містечка стали 19 і 20 травня. 18 травня один із помічників Григор'єва по телефону від Цибулієва попередив командира місцевого загону т. Шостника, що він посилає кавалерійський загін з метою викорінення комуністів. Хоча товариш Шостник каже, що він запевняв його, що в місті немає комуністів, на «покровителя Радянської влади без комун» це не вплинуло. Об одинадцятій годині 19-го, після короткого обстрілу з гармат і кулеметів, з'явилися перші вершники і почали стріляти зблизька, «щоб взяти їх з прицілу», як вони виражалися. Були чутні крики, вереск, стогін поранених і вмираючих, змішані з лютими командами «Дайте гроші», стуком розбитого скла, гуркотом розбитих дверей і віконниць. Грабували і вбивали без жалю. Число вбивць постійно зростало; знову з'явилися інші місцеві грабіжники, від рук яких потрапляло більше, ніж від григор'євців.