5 липня полк вирушив з Умані до Полтави. Його змінив 4-й радянський інтернаціональний полк у складі угорців, китайців, німців, євреїв і великоросів. В особі цього полку населення Умані вперше побачило дисципліновану радянську військову силу, яка нікого не грабувала і не вбивала з національних чи класових мотивів. Все населення міста ніби ожило після двох місяців безперервних жахів. Відразу відкрилися магазини, на вулицях почали з’являтися люди, покінчилося з жорстоким поводженням через вихідців з євреїв, їздити п’яними по тротуарах і стріляти в повітря та по людях більше не було. Життя паралізованого на два місяці міста почало налагоджуватися, виражаючись у намаганнях поступово запустити паростки торгової, промислової та іншої діяльності, дозволеної умовами часу. У будь-якому випадку доцільно сказати, що з прибуттям 4-го радянського інтернаціонального полку загальне становище єврейського населення помітно покращилося, особливо в тому сенсі, що можна було без страху виходити на вулицю і займатися своєю роботою, коли вона була. Тепер єврейське і робітниче населення Умані звільнено від постійних посягань на життя, честь і власність, які тривали два місяці; але вона потребує великих зусиль і допомоги в широкому масштабі, щоб залікувати тяжкі рани, завдані їй в економічному відношенні погромом, убивствами сотень годувальників і безперервним грабежем протягом двох місяців.
Заслухавши доповідь, збори одностайно підтримали викладене т. Проскуровським, але після обміну думками знайшли за потрібне додати такі додатки:
ДОДАТКИ
1. Перша хвиля антисемітизму знову почала відчуватися під час утворення та існування Першої Центральної Ради. Напади на євреїв були тоді постійним елементом процедури української інтелігенції, провідників усього українського національного руху. Така умова була і в Умані. Згодом місцевий священик Нікольський відіграв певну роль у збудженні та посиленні ненависті та злоби проти єврейського населення. Мав великий вплив на православне населення, околицьке міщанство, чиновництво міста. Під час режиму Керенського вів бурхливу монархічну та антисемітську кампанію, за що був висланий з Умані до Києва. Ця обставина мало не спричинила погром у місті, оскільки буржуазія задумала силою не дати священику Нікольському покинути місто; і за короткий час на прохання представників єврейського населення був повернутий до Умані. Серед християн продовжував існувати прихований потік образи та ненависті до євреїв.