У суботу вранці 17 травня двоє солдатів увійшли в сусідній з нашим будинок Білоцерковських і почали грабувати. Білоцерковському вдалося сховатися. Мій чоловік пішов до них, відкрив їм дорогу, спробував їх урезонити. У нас забрали гроші до 20 тисяч, годинники, каблучки та інше. — Але що тепер з тобою робити? — запитала одна з них мого чоловіка. Мій чоловік знову почав з ними сперечатися, кажучи, що він і інші не комуністи. «Ми не за комуністами, ми за євреями». Потім вивели всіх на двір і наказали відокремити чоловіків від жінок. Здійнявся страшний крик, дружина Сільбермана сильно заплакала. У цей момент на подвір'я ввірвалась банда чоловік із сорока-п'ятдесяти з лайкою та криками: «Чого ви ревете?». — Вони хотіли комуну. — Ми їх виправимо. Випадково один з них помітив напис єврейською мовою на табличці дитячого садка і сказав іншому: «Тут має бути Бунд». Зразу ж почали бити, мучити чоловіків і забрали, як вони нам сказали, «на допит», бо їх було дуже багато і треба було дізнатися, хто вони. По дорозі на станцію зняли з них одяг і вбили біля смітника. На подвір'ї залишився патруль, який не пропустив нас, як ми не боролися. Коли патруль поїхав, моя донька з ще однією дівчиною побігли на вокзал. По дорозі вони зустріли Бондарева, який був шокований тим, що сталося, і погодився поїхати з ними на вокзал. Вони обходили його напрямок і дорогою нарахували 28 трупів. На станції запитали, де комендант. Їм сказали, що він на дев'ятій дорозі. Вони пішли туди. Коменданта не було, але вийшов якийсь солдат і на запитання, чи привезли туди 17 євреїв, відповів, що таких не було. Але коли донька почала наполягати, мовляв, їх туди привезли, він відповів: «Ваш штаб у полі».
Серед 17 убитих, яких знайшли на зворотному шляху зі станції, були: мій чоловік і син Веніамін, фіскальний рабин Зільберман, Болаховський, Капітановський, Вимунський, Винокур, Полонський, Ейдельман, двоє Рутманів, Чернобильський, Білоцерковський і його син, хлопець років 16, Брусиловський і ще двоє мені невідомих.
МАРІАМ ДУБНІКОВА.
III. Показання М.Т., який був на ст
18 травня об 11 годині ранку на подвір'я сірникової фабрики Лур'є увірвалася група осіб із близько 20 озброєних і у військовій формі. Першою жертвою цієї банди став Симон Антонович Яхніс, керуючий фабрикою. Історію про*його вбивство розповів солдат Б. Е. Лур'є, який йшов з ними на ст. На подвір'ї Яхніса зустрів бандит і почав заряджати рушницю. Другий схопив бочку і почав благати: «Не вбивай мене, ось тобі гроші». Солдат забрав гроші і вбив Яхніса. На допиті М. Т. повідомив про себе наступні факти.