Частина 14

Але ніхто не встиг озирнутися, як прибула інша банда, яка забрала все, що хтось залишив. Тоді все населення було зігнано до молитовного дому, де 1200 людей, чоловіків, жінок і дітей, збиті в одну купу, нескінченні години переживали смертельний терор. Був момент, коли вони справді мали в руках бомби, щоб підірвати молитовний будинок, і лише дивом євреям вдалося врятуватися за допомогою викупу. Немаленький смертельний жах пережило населення, і протягом восьми днів після цього ніхто не наважувався вийти з двору, де була молитовня (належала відомому рабину Ротмістрівки). Якщо хтось через нестачу й голод наважувався вийти в село по щось взяти, той йшов невпевненими кроками, щохвилини тремтячи. Через кілька днів, власне, після погрому, коли шістнадцятирічний хлопець Брунштейн вийшов шукати свою родину, яка сховалася, він був поранений. І коли місцеві селяни, вважаючи його мертвим, сказали родині, щоб вони прийшли за ним, ніхто не наважився йти. Згодом, коли до нього прибіг брат, селяни, побачивши, що він ще живий, застрелили його. Кілька днів лежали мертві й поранені, перш ніж євреї вирішили забрати їх під охорону місцевого міліціонера. Майже всі вбиті були роздягнені догола; деяких, за словами очевидців, роздягли на другий і третій день після вбивства місцеві селяни, які ходили, дивлячись, чи нічого не залишилося.