Вони виловлювали людей і вбивали їх у садах, садах, будинках, горищах, підвалах, сміттєвих ямах; вони вбивали старих, середніх і молодих жінок і немовлят на грудях. Ніде й ні до кого не пощадили. Російська інтелігенція була в кращому випадку пасивною, не дозволяючи нікому ховатися в своїх хатах, за дуже рідкісними винятками. З'явилася ватага мішків, переважно з міста та сусідніх сіл, які прибирали оселі, не гребуючи нічим, навіть горщиками.
У ніч на 20 число пограбували і вбили виключно місцеві злодії — в одному будинку вісім чоловік, поруч з будівлею волосного (районного) виконкому; в іншому, на окраїні, тринадцять-чотирнадцять чоловік. Життя в місті зупинилося; живі трупи ворушилися; всі будинки були розбиті, двері повибиті, віконниці вирвані, вікна вибиті. Всередині будинків був найстрашніший хаос. Меблі скрізь були розбиті та поламані, усі папери розкидані на підлозі. У деяких місцях, де подушки та перини не були вкрадені, наволочки були зняті, а пір'я розкидане; і в наступні дні навіть ці жалюгідні реліквії виносили в мішках. Точно така ж сцена вбивств і руйнувань повторилася 31 травня знову григор'євцями за енергійної участі місцевих жителів. Лише за ці дві доби було понад 160 жертв. Після 21-го вбивства припинилися, оскільки прийшли радянські війська; але відвідини будинків тривали, бо навіть деякі війська, що прибули, не втрималися від того гріха. Цілковита тиша навіть ще не була відновлена. Місто представляє болючу картину. Вікна та двері більшості будинків забиті дошками, мешканці ховаються по кілька сімей в одній оселі; потреба гостра; немає одягу, нижнього чи верхнього, взуття, скла чи багатьох інших найнеобхідніших речей. Багато хто втік, приречений на голод і злидні в чужих краях.