Гасло «Самооборона» відіграло велику роль свого часу; в царський період вважався революційним.
Погроми вісімдесятих пройшли, не зустрівши опору євреїв, які, як і в середні віки, вважали це неминучою карою Неба. Молоді й старі ховалися в льохах і на горищах і не наважувалися виходити вдень, доки небезпека минула. Так само в Кишинівському погромі 1903 року, який диктатор Плеве влаштував як метод залякування єврейської соціалістичної молоді. Саме після цього погрому Бунд вперше видав девіз «Самооборона». В умовах того часу це виявилося досить ефективним і навіть дало певні позитивні результати.
До 1905 року погроми організовувалися за певним планом. За дорученням поліцейського управління губернатори за допомогою начальників поліції влаштували «народне обурення і повстання проти євреїв» за допомогою натовпу, що складався з переодягнених поліцейських, домашньої прислуги, поліцейських шпигунів і добре оплачуваних міських хуліганів. По розуму
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Через порівняльну слабкість опозиції та революційного руху в той час царський уряд докладав зусиль, щоб зберегти міру пристойності перед Західною Європою, а поліція, а також військові залишалися нейтральними. Тому не важко було чинити опір боягузливому і більш-менш п'яному натовпу, який вважав себе цілком безпечним. При перших пострілах натовп розбігся. З чисто технічної сторони погроми були настільки організовані, що актори були розділені на невеликі групи, кожна група йшла іншою вулицею. Організованою розвідкою оборонці могли перекрити їм шлях. Іноді кілька пострілів у повітря, і погромники розбігалися. Так було під час погрому в Гомелі, де дуже важливу роль відіграла організована Бундом Самооборона.