банда, одягнена в матроську форму, розстріляла всіх. Солдати всі мовчали. Грошей не просили і не кричали. Вони залишилися близько п'яти хвилин. Коли вони пішли, я вилізла з-під ліжка і побачила, що всі мертві. Я залишився в хаті. Трохи пізніше прийшов інший гурт. Я вистрибнула з вікна і побігла на вокзал. Там я бачив, як розстрілювали євреїв, і чув їхні крики. Але я не плакала. Я попросив хлопця детально розповісти, що він бачив на станції, але він сказав: «Не можу, це дуже страшно». Я збирав патрони, як ні в чому не бувало, ніби маму не вбили. Я зовсім забув усе. Потім я побіг містом і дійшов до берега річки. Я пішов берегом. Мене ніхто не чіпав, бо думали, що я росіянин. Підійшов до мене солдат, дав мішок і сказав: «Іди грабувати». Тоді я почав тікати до родичів, але в будинку однієї тітки, як і в другої, все було в руїні, а їх не було вдома. Нарешті я прийшов до третьої тітки і там залишився.
НІЮНІЯ КРАСНОПІЛЬСЬКА.
d. Свідчення Терп'янського
У суботу, о дев'ятій годині ранку, постукали в хату Богановських. Він не відкрив би. Потім вони почали ламати двері. Побачивши це, Богановський відкрив двері. Шестеро солдатів зайшли в кімнату і попросили грошей. Жінки сховалися під ліжком. Напевно це помітив один із солдатів, який витягував жінок з-під ліжка за ноги. Після того, як він їх усіх витягнув, їм наказали вийти на двір. Там жінкам довелося лежати на землі, а у чоловіків забирали гроші. Після того, як вони мали відібрали гроші у Богановського, поставили його до стіни і стріляли в нього.. Один постріл пройшов йому в руку, інший зачепив голову. Жінки підняли страшний крик. Бандити почали обстрілювати жінок. Богановського тим часом залишили в спокої. Він лежав напівбез свідомості, і вони думали, що він мертвий. Після вбивства жінок бандити напали на Манделя і Хазонова. Їх вивели на вулицю. Один солдат збив Манделя з ніг і застрелив його. Хазонов сам упав (мабуть, знепритомнів), і був застрелений лежачи. У Хазонова залишився син, який втратив розум від пережитих жахів. Весь час він пролежав під ліжком і не був помічений солдатами.
IV. МІСТО ДУБОВО (КИЇВСЬКА ВЛАДА)
Свідчення Бена Янкелевича Цукерника, 65 років, корчмаря, який вміє читати і писати.