У Словечно зловмисники насадили на багнет і вбили чотирирічну дитину. На Ротмістрівці жінка (дружина місцевого рабина) втекла з дітьми з міста. По дорозі вона пошкодила ногу. Її чотирнадцятирічний син, побачивши скривавлену матір, попросив селян допомогти їй. Один з них погодився відвезти їх до сусіднього села. Потім він підібрав і вбив матір. Двох дітей чотирнадцяти і п'яти років відповідно він поранив тією ж кирою. У цьому ж місті була стара жінка, бабуся, її донька та п’ятеро онуків (старшій дитині сім років, найменшій півроку), які шукали, де б сховатися. По дорозі їх усіх стратили. У дітей трьох з половиною років розкололо голову. Наймолодший шестимісячний був наданий сам собі і наступного дня помер від голоду*.
В Умані п'ятеро євреїв були вбиті на полях. Один з них, старий з білою бородою, не був убитий відразу, а зустрів свою смерть у довгих муках і великих муках. Це привернуло увагу дітей-християн, які зібралися навколо нього і закидали його камінням, тим самим прискоривши його смерть. Недалеко звідти бандити вбили єврея, який упав мертвий. Потім його підняли, прив'язали до дерева і зробили мішень, по якій нечисті ще довго стріляли.
Тоді ж божевільна від відчаю мати вбила власну дитину. У Ротмістрівці мати втекла з дітьми в ліс, думаючи, що там вона
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
знайшов схованку. Коли вона почула стрілянину, її охопив страх, що плач її одинадцятимісячної дитини може її видати, і вона задушила її своїми руками.
Були водночас і приклади найблагороднішої людяності, випадки самопожертви, прикривання ближнього власними грудьми. Відомі випадки, коли люди з радістю проводжали інших із цієї слізної долини життя і горя. Бувало кілька разів у Черкасах, що служниці-християнки ставилися перед панами, щоб їх захистити. Одну з них насправді вбили разом зі своєю господинею.
В Умані жінка намагалася власним тілом захистити чоловіка та батька, та отримала кулю в груди. Жінка була на поздньому терміні вагітності і наступного дня народила хлопчика, так що на підлозі будинку лежали три трупи, серед них чоловік і батько. Там же молода вагітна жінка намагалася захистити свого чоловіка і загинула від кулі. Героїчна смерть прекрасної молодої жінки вразила навіть убивцю. У багатьох будинках, які він відвідував пізніше, він з жалем говорив: «Ах, ми вбили єврейку в домі кагана; як вона подивилася на мене перед смертю — я ніколи, ніколи не забуду очей цієї єврейки». *
У Тростянці дві молоді дівчини (дочки Беермана) висіли на шиї батька і благали, щоб їх убили разом з ним. Батька і дочок катували і вбили найзвірячішими способами. Така ж доля спіткала двох доньок Могилевських,
*Див. Додаток, стор. 314-315.