14 травня о 12:00 до нас додому прийшли четверо озброєних чоловіків у військовій формі, які вимагали зброю, обшукували нас і жорстоко били. Мій чоловік дав їм тисячу рублів, вони вийшли з дому і наказали їм йти. Забрали з собою чоловіка і трьох синів. Через півгодини прибіг молодший син і попросив ще тисячу рублів. Він поспішно пояснив, що дорогою їх страшенно мучили. Його батько благав їх: «Дайте мені жити заради дітей моїх». У відповідь було: «Замовкни, єврей». Відвели до річки, роздягли догола і почали бити прикладами. Коли батько не міг говорити від болю, він закричав: «Треба мати ще тисячу рублів, бери їх, але дай нам жити». Коли хлопець прийшов із грошима, він побачив, що його батько та двоє братів лежать мертвими в калюжах крові.
VI. Свідчення Герша Казакевича, 56 років, пекаря
З 10 по 18 травня в його оселі переховувалися від погрому близько сотні людей. Весь цей час син господаря ходив туди-сюди в селянському вбранні, охороняв місце. Ватаги, що проходили, прийняли його за селянина і запитали: «Де тут штаб євреїв-комуністів?» На це він відповів, що євреї вже пограбовані. У четвер, 15-го, ввечері, бандити оточили будинок і вимагали, щоб він віддав їм євреїв, але він наполягав, що євреїв там немає. Вони відійшли. Наступного дня, 16 травня, вони знову прийшли, оточили будинок і вимагали здачі євреїв; якщо ні, то розстріляли б сина. Останній був змушений переховуватися. Вони увірвалися в будинок, схопили п'ятьох євреїв, яких страшно побили і відвезли в потяг.
VII. Свідчення Девіда Мейера Гольдштейна
У суботу 17 травня 1919 року о 6 годині ранку бандити увірвалися в будинок Арія Левицького, застали там кількох людей і вимагали від них гроші. Першим був убитий учитель Талмуд-Тори, який не мав грошей. Другою жертвою стала 72-річна Фейга Жукялянська; вона благала зайняти місце молодих. Потім вони зібрали у свідка 1300 рублів, а потім пішли з дому. Як тільки озброєні бандити залишили житло, натовп селян
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
а жінки з мішками та кошиками вдерлись і поділили між собою все, що знайшли в хаті.
Ті, хто залишився, думали, що присутність трупів відлякає селян і вбереже їх від подальших мук. Насправді було ще гірше. Кожна нова група, побачивши трупи, переконувалася, що тут євреї захищалися зі зброєю в руках, і вимагала від живих віддати зброю, ставлячи їх до стіни найпідлішою лайкою. Цілий день ми викуповувалися грошима.
(Підпис)
ОЛЕКСАНДРІВКА-ФУНДУКІЇВКА (КИЄВСЬКИЙ УРЯД) Погром 18-20 травня 1919 р.
Репортаж про погром і криваву різанину, яка відбулася в м. Олександрівка, Уряд Київ
(Станція Фундукеївка)