Свідок Шнайдер запевняє нас, що телеграми, подібні до тієї, яку отримав від Ківерчука військовий комендант у Малиничах, надсилали й по інших селах і хуторах, і що завдяки ним багато євреїв було розстріляно на місці. Йому відомо, що так вивели на розстріл єврейку Брауер, яка втікала з дітьми з Проскурова, але відкупилася за велику суму грошей. Той самий свідок Шнайдер стверджує, що він був добре знайомий з начальником поштово-телеграфного бюро, який так само керував місцевим Бюро інформації, і що він пішов до нього о дванадцятій годині дня, щоб дізнатися про ситуацію. Поки він був там, поштмейстера викликали по прямому проводу з Проскурова, і він пробув біля телефону більше години. Повернувшись, Шнайдер запитав його: «Ну, що тобі з Проскурова кажуть?» Другий відповів, що гайдамаки розійшлися по всьому Проскуровщині і, мабуть, прийдуть і до Фельштина. На запитання, що тоді буде у Фельштині — чи не повторення жахів у Проскурові, той відповів ухильно. На повторне запитання він не відповів. Тоді Шнайдер поспішно попрощався з ним, щоб передати почуте євреям. Коли він виходив, поштмейстер сказав йому: «Приходьте до мене сьогодні ввечері». Але Шнайдер у глибині душі відповів, що в нього немає часу йти в гості в такий час.
Слід зазначити, що гайдамаки прибули напередодні ввечері, але все одно не випустили євреїв з дому. Шнайдер провів ніч з понеділка на вівторок, весь день вівторка і наступну ніч у підвалі, де він сховався. Він не знав, що різанина закінчилася о другій годині вівторка. Лише в середу вранці він вийшов із підвалу. Але навіть тоді на вулицях ще валялася велика кількість трупів. Він почав допомагати пораненим і з цим предметом пішов у державну лікарню. Там випадково опинився комендант ополчення, і Шнейдер був мимовільним свідком наступної розмови коменданта з кам’янецьким крайовим («урядовим», губернським). Очевидно, у відповідь на запитання про те, що відбувається у Фельштині, ополченець повідомляв: «У понеділок вранці з’явилися якісь козаки, які назвали себе гайдамаками. Їхній отаман запропонував мені, щоб я не повинні перешкоджати їм поводитися з євреями так, як вони вважають за потрібне. І коли він запитав мене, чи згоден я на це, я відповів: «Я не маю сили вам протистояти і не буду вам заважати». Далі він повідомив факти про різанину, яка сталася в місті, і заявив, що кількість убитих була близько 500. «Перед від’їздом, — розповідав він, — той же отаман сказав мені: «Не мішайся з селянами; нехай роблять те, що вважають за краще. Нехай заберуть те, що євреї так довго висмоктували з народу». «І справді селяни приходили з возами, грабували майно євреїв.