Погром почався 15 травня вранці. Того ж дня профспілка металістів і голова селянських зборів, які відбувалися в той час в Єлисаветграді, вирушили на вокзал і вимагали від коменданта військ Григор'єва на фронті Павлова негайно припинити погром. Але ні 15-го, ні наступного дня, 16-го, до них не прислухалися. Їх навіть попереджали, що в разі повстання населення проти григор'ївців місто буде обстріляно з гармат. На другий день під вечір організованому в місті «революційному комітету», який складався з профспілки металістів і представника селянських зборів, вдалося організувати невеликий загін із найбільш свідомих робітників для захисту міста; Через місто було відправлено кілька автомобільних вантажів озброєних робітників, і грабіжники припинили свою діяльність. Погром затих, і євреї почали показуватися на вулицях. На третій день, 17 травня, було тихо, але близько 10 ранку. головорізи, вважаючи, що міська охорона слабка, а також солдати і матроси, дізнавшись, що наказ зупинити погром не був від начальника військ, знову почали грабувати і вбивати. Оскільки на той час майже все місто було вже пограбоване, солдати присвятили себе головним чином вбивству євреїв. Тим, хто вийшов зі своїх схованок другого дня, третього дня не вдалося сховатися так добре, як першого, і, отже, третього дня кількість жертв була особливо великою. Винищували цілі родини; не пощадили ні старих, ні немовлят на руках. Натовп бігав по місту натовпом і закінчував трощити будинки та крамниці.
Спілка металістів і Селянські збори знову звернулися до командувача фронтом Павлова з проханням припинити жахи. Цього разу, нарешті, увечері третього дня їм це вдалося. Того вечора була наклеєна прокламація, яка починалася так: «Я вислухав представників робітників і селян і вирішив негайно припинити спустошення промислового життя».
Погром закінчився. Григор'євці повернулися на станцію, грабіжники зникли, і в місті стало тихо. Три дні в місті панувала анархія, оскільки григор'євське командування не вживало заходів, а революційний комісар
ЄЛИСАВЕТГРАД:
мітей не мав сили вживати заходів без григор'євців. 21-22 числа чотири радянських полки підійшли до Єлисаветграда з Одеси, і після короткої перестрілки григор'євці відійшли до Знам'янки. Місто займав радянський Вознесенський полк; інші три полки продовжували переслідувати ворога.