тільки «жиди і комуністи» поширювали чутки, що Махно йде з великою армією і т. д. Агітація мала успіх серед червоних солдатів, незважаючи на протести свідомих і всього партійно-робітничого відділу, який продовжував боротися. Ряди Надзвичайного Комітету, помітивши бажання противника припинити вогонь, також піднялися і пішли назустріч григор'євцям, махаючи шаблями і не стріляючи. Але ситуація була ще така, що здавалося, що григор'євці збираються здаватися. Вони, однак, підпустили їх впритул, а потім відкрили шалений вогонь з кулеметів і т. д. Це внесло сум'яття в ряди надзвичайної комісії, ряди розпалися, і більшість потрапила в полон. А коли сусідня ділянка фронту поступилася, очевидно, ділянка партійно-робітничої дивізії також потрапила в оточення. Майже всі вони потрапили в полон, опинившись в оточенні як піхоти, так і кінноти-розвідників, крім тих, що полягли в бою. Решту погнали під час відступу на міст. Тилом поля бою наприкінці бою була територія цукрового заводу, всі будинки буржуазних робітників, які працювали на заводі. Всі вони знали про поразку радянських військ ще до відступу на лівому фланзі, бо, як я вже сказав, григор’ївські війська увійшли в місто задовго до цього. Більшість із них були озброєні та вели вогонь по відступаючих бійцях, які прямували до мосту через Дніпро. Інші збиралися в банди і хапали їх, коли ті відходили з позиції, і вбивали на місці камінням або стягували з коней. Брали участь навіть хлопці та жінки. З порогів і з-за рогів будинків обстрілювали солдатів, що йшли дорогою до Дніпра. Вони вбивали не тільки червоних солдатів, а й усіх, хто був схожий на євреїв. Євреїв, яких забрали в полі, негайно розстрілювали; християни масово переходили до григор'євців. Решта полонених провели ніч на полі бою, а вранці були виведені та відправлені в бік міста. По дорозі їх зустрів загін з офіцером, який розставив християн з одного боку, євреїв з іншого. Усіх євреїв вбили на місці (на розі вулиць Садової та Олександрівської). Тіла, а також убитих у районі заводу були понівечені та понівечені.
Частина 12
сторінка 198/324