6. У багатьох випадках пограбування, побиття та вбивства мотивувалися як помста за «втихомирення» повстань євреями та за загальне захоплення влади, у якому їх звинувачували. Грабуючи, катуючи та розстрілюючи, чорносотенна та погромницька частина повстанців постійно заявляла: «Все на компенсацію Булю» (прізвище єврейського військового комісара), або «Фіш» (командир окремого загону — єврей), або «Кулик» (відомий єврей-комуніст місцевого походження).
7. Закінчення погрому і різанини після закінчення триденного терміну багато хто пояснює по-різному; але немає сумніву, що погром і різанина були обмежені частково під впливом прохань і аргументів різних українських і єврейських делегацій, які чекали на лідерів повстанців.
7а. Слід зазначити, що погромники чинили особливі звірства в стані алкогольного сп’яніння — коли ставали абсолютними звірами, не звертаючи уваги ні на суперечки, ні на благання, ні на що.
8. Відомий один випадок (правда, унікальний), коли єврей поставив у вікні свого житла образ святого, позичивши його у сусіда-християнина. Дім цього єврея повстанці не чіпали, а в інші квартири того ж двору заходили і поводилися як завжди.
9. З них можна відзначити: І. Врачинський, Л. Збановський, Алексєєв, Хохол, Слободяник, д-р Крамаренко.
10. Пейхель.
11. Слід також згадати про ставлення польського населення до всього, що випало на долю євреїв у ці місяці. Поводячись ззовні коректно і постійно наголошуючи на своєму «нейтралітеті», поляки здебільшого відмовлялися надавати найменшу допомогу єврейському населенню, яке гинуло. За дуже рідкісними окремими винятками, поляки не допускали євреїв до своїх домівок, нікого не ховали, а, навпаки, у багатьох випадках висловлювали злобну радість тому, що відбувається. Хоча доказів фізичної участі в погромі та розправі окремих поляків немає, все ж слід сказати, що загалом ставлення поляків до єврейського населення в цей період було явно зловмисним, хоча це й погано приховувалося під маскою «нейтралітету».
12. Трупи двох братів-євреїв були знайдені викинутими в якомусь саду в одному з околиць міста. Відомо, що вони були вбиті міщанином чи селянином, який обіцяв сховати їх від погромників, а потім напав на них зненацька уві сні, пограбував і вбив обох, викинувши тіла в чужий город.
13. Водночас, однак, повстанська влада не втратила можливості організовано дошкуляти єврейському населенню. Так, наприклад, євреям було наказано «здати зброю» протягом чотирьох годин з моменту публікації наказу; а якщо вони не виконували наказ, їм погрожували народним гнівом тощо.