Приблизно 5 червня до Ставища прибула з м. Гобуслава група, яка раніше діяла в Каневі (мабуть, григор'євці); вони називали себе «білогвардійцями». Вони почали грабувати і вбили чотирьох євреїв. За свідченнями очевидців, серед учасників банди було багато поміщиків, студентів, священиків, і саме вони відкрито називали себе «білогвардійцями». Коли банда прибула, вона зігнала всіх євреїв до синагоги, звинуватила їх у більшовиках і комуністах і вимагала від них здати зброю та сплатити контрибуцію в 400 000 рублів. Благання і вмовляння не дали результату, і після довгих мук вони зібрали серед єврейського населення 357 тис. рублів і передали через рабина начальнику загону. Віддаючи його, рабин зауважив, що гроші були взяті у бідних людей; начальник загону «змилувався» і повернув сім тисяч. Банда пробула в місті близько семи-восьми днів, протягом яких тривали пограбування та вбивства. Ще двоє євреїв були вбиті. Крім того, було вбито двох комуністів-неєвреїв. Потім частина банди відійшла до Таращі, де радянські війська розгромили їх і вигнали. Потім, приблизно 16 червня, вони повернулися в Ставище і знову почали грабувати, вбивши 22 людини. Загалом було вбито близько сорока євреїв. Наступного дня до міста прибув 6-й радянський полк. «Григор'євці» природно відступили і зникли. Солдати 6-го полку також дозволили собі грабувати. Але 6-й радянський полк пробув всього один день і наступного (приблизно 18 червня) залишив Ставище. Місто залишалося зовсім без охорони, і євреї мали підстави побоюватися нових нападів григор'євських банд. Більша частина єврей населення кинуло своє майно напризволяще, повстало і виїхало до Білої Церкви, що за п'ятдесят верст від Ставищ. За дванадцять верст від міста євреїв-утікачів затримав загін 6-го радянського полку, який вчинив кілька пограбувань і хотів повернути їх назад у Ставище. Дехто розбревся по селах і містах (наприклад, Володарка, Сквирський повіт), але до Білої Церкви їх прибуло близько семи-вісімсот. Тут був організований комітет допомоги біженцям зі Ставищ, які близько тижня перебували в Білій Церкві. Коли зі Ставища надійшла заспокійлива звістка, комітет допомоги найняв підводи й відвіз біженців додому.
МІСТО ЗЛАТОПОЛЬ (КИЄВСЬКИЙ УРЯД) Погром 2-8 травня 1919 р.
I. Свідчення лікаря Джозефа Бенджаміновича Ісааксона, 21 липня