У понеділок, 12 травня, вночі прибула група з 50 чоловік, серед яких було чимало місцевих. У вівторок вранці почався погром. У ньому брали участь місцеві селяни. Згодом збиралися й селяни з довколишніх сіл, і погром був у розпалі. Вбивства, однак, не відбувалися вдень. Тільки ближче до ночі, відчувши свою повну безкарність, бандити вчинили своє перше вбивство — батька і сина, викупивши свободу. У першій половині ночі вони почали підпалювати будинки і крамниці, і все населення розбилося і побігло ховатися, кожен, де міг. Багато євреїв, за звичаєм, кинулися на цвинтар, що за містом, і, зарившись між могилами, чекали смерті щохвилини, оскільки вона загрожувала їм кожним пострілом і язиком полум'я. Так тривало близько восьми годин, коли бандити дійсно прибули. Після істеричних, карколомних криків євреям вдалося відкупитися грошима і всім, що вони мали з собою. Нам наказали не відходити, перш ніж мине кілька годин, і лише потім нас погнали гасити пожежу. Там ми побачили перед собою жахливе видовище пограбованих, підпалених, порожніх будинків. Тут же почали визирати, наче з мишачої нори, немилосердно побиті, сповнені смертельного жаху обличчя, і ми почали чути про страшні, варварські речі. Кожен поспішав до свого дому, і тим, хто знайшов голі чотири стіни, розбиті вікна та рами, розкидане пір’я тощо, пощастило, бо багато, дуже багато знайшли лише гори.
праху і тіла своїх близьких у ріках крові. Двох згоріло, спочатку розстрілявши, а потім повісивши.