Ця секція, яка мала відділи по всіх частинах України, отримувала з різних сторін звіти про стосунки між єврейськими робітниками та іншими членами армії. За наявними відомостями, відсталі війська сприймали євреїв з найбільшою недовірою і навіть неприязню. Де-не-де були й ексцеси. Єврейським «зловмисникам» іноді доводилося долати найбільші труднощі. Траплялося, що відділи терміново вимагали перевести євреїв до більш толерантної частини армії.
Друга фаза взаємин закінчувалася майже завжди, навіть у випадку найбільш упереджених частин армії, визнанням: «Вони не євреї, вони належать нам». Зазвичай це було пов’язано з дискусіями про євреїв та антисемітизм. Ця частина роботи була важкою, але вона дала політичні результати. Спільне життя поступово вело до зняття антисемітських настроїв, які були закладені в характері українського селянина протягом століть історичного розвитку.
Окрім політичної та культурної роботи, влада застосовувала силу та застосовувала покарання. Винуватців антиєврейських ексцесів і авторів пропаганди судили і засудили як контрреволюціонерів. З іншого боку ті війська, які були невиліковно налаштовані проти євреїв, були ізольовані, отримали полегшення, а їхній склад змінився.
Так наприкінці травня в Києві цілий полк відмовився підкоритися наказу воєначальників про бій і виголосив гасло «Геть єврейських комісарів!». Повстанці були оточені вірною частиною полку і змушені виконати наказ. Підбурювачів затримали.
У червні спалахнуло відкрите повстання в іншому полку, який стояв у Києві. Вони палали, щоб пограбувати євреїв, і проголосили подібне гасло. В обох випадках агітація йшла від невідомих елементів, яких підтримувала частина офіцерів старої царської армії.
В цьому останньому випадку полк був роззброєний Київським комуністичним резервним полком і розпущений.
Об’єктивне вивчення розслідувань уповноваженого Комітету допомоги Червоного Хреста та літопису євреїв України приводить до висновку, що радянські війська вберегли євреїв від повного знищення. Відхід радянських військ означав для території, що залишилася позаду, початок періоду погромів з усіма їхніми жахами. З іншого боку, просування радянських військ означало звільнення від кошмару (Житомир, Єлисаветград, Ново-Миргород, Проскуров, Городище та ін.).
Гасло жидоненависників, що ототожнювало юдаїзм і комунізм, мало жахливі наслідки для євреїв. Після відходу радянської влади євреї залишили свої домівки та майно та пішли за радянською армією, наражаючись на непевне існування та перспективу померти від голоду чи зустріти смерть якимось іншим чином у громадянській війні.