За наявними даними, у серпні 1919 р. в Уряді Києва зазнали матеріальних втрат 150 тис. чоловік. І безсумнівно, що на подільському, волинському та херсонському урядах збитки були не меншими. Тому не буде перебільшенням сказати, що в Урядах Київщини, Волині та Поділля зазнали матеріальних збитків близько 600 тис. осіб. Таким був розрахунок Комітету допомоги Червоного Хреста на час до настання денікінських погромів. Ми можемо припустити, що не менше півмільйона постраждали від останнього матеріально, а отже, загальна кількість постраждалих перевищила мільйон.
Якщо додати близько 50 000 чи 60 000 сиріт, ми отримаємо повну картину знищення єврейського життя в Україні. Погроми в Україні 1919 року є одним із найтрагічніших епізодів темної історії багатостраждального єврейського народу.
ДОПОВІДЬ А. І. ГІЛЛЕРСОНА І. МІСТО ОВРУЧ
Овруч — кантональна столиця Волинського уряду з населенням близько 10 тис. осіб. Понад дві третини цього населення складають євреї.
Єврейське населення переважно неполітичне; серед них не було помітних революціонерів. У період імперських погромів Овруч не постраждав.
Перший погром в Овручі відбувся в грудні 1917 року за першої Ради. Польські поміщики, які перебували в місті та кантоні, а також колишні царські чиновники, вірні царським принципам, сіяли розкол і прищеплювали ненависть до євреїв, пояснюючи своїми махінаціями підвищення цін на продукти.
Під впливом їхньої агітації 16-й український полк, що розквартирувався в Овручі, після демобілізації в грудні 1917 р. почав громити єврейські крамниці та нищити вироби. Селяни навколишніх сіл приходили з підводами і вивозили все, що залишилося незнищеним. Потім те саме вчинило місцеве населення. Лише магазини були зруйновані. Домівки євреїв не постраждали.
Цей погром дав привід колишнім солдатам-євреям в Овручі створити організацію самооборони. Це діяло протягом значного часу, але нарешті розпалося.
Ставлення до євреїв за гетьмана
За Гетьмана взагалі не було погромів. Влада гетьмана була насправді реставраційною; воно було забарвлене в царські кольори, але, відповідно до обставин моменту, у виразно слабкий відтінок. Під гетьманом
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
не було погромної агітації, але не бракувало й антисемітської пропаганди. Крім іншого, з Житомира в Овруч надійшов таємний наказ не приймати євреїв на державну службу, а раніше прийнятих поступово звільняти.
Влада гетьмана, будучи продовженням царської влади, хоч і в ослабленому вигляді, була вкрай непопулярною серед українських селян. А коли німці в силу тогочасних обставин почали залишати країну, у багатьох місцях спалахнули повстання.
Повстання селян і утворення Овруцької республіки