Євреї зрозуміли, що вони приречені на забій, і почали ховатися, де могли. Більшість з них переховувалась у підвалах та горищах. Багато хто намагався залишити це місце, але охорона, що оточувала місце, запрошена комендантом міліції з Поріччя, не пропускала євреїв. Таким чином євреї були повністю затиснуті; мало хто вийшов.
Ніч пройшла у великому хвилюванні. Зрідка лунали окремі постріли.
За свідченням свідка Ланди, будинок якого стоїть на площі головної вулиці міста, він бачив з вікна свого будинку, що на площі збиралося кілька сотень гайдамаків, а з ними багато селянських возів із сусідніх сіл. Вранці, приблизно о сьомій годині, він почув звуки рогу і побачив, як гайдамаки вишикувалися на майдані. Хтось звернувся до них, після чого вони розбрелися по місту. Незабаром він почав чути крики людей, яких убивали. Четверо гайдамаків зайшли до його власної хати, і один з них махнув на нього шаблею, але інший його зупинив. Вони вимагали в нього грошей, і він дав їм близько 6000 рублів, запевняючи, що більше не має, і пропонував їм усе своє, але просив, щоб вони зберегли йому життя. Вони нічого не взяли і пішли до дверей. Той самий Гайдамака, який зупинив свого товариша, коли той погрожував йому шаблею, сказав: «Ти краще сховайся, бо
ФЕЛЬШТІН:
інші прийдуть і неодмінно вб’ють вас». Ланда, який був у оселі один, оскільки перед тим відправив свою дружину й єдину доньку в інше місце, за допомогою цього самого Гайдамака піднявся на горище по висячій драбині, яку Гайдамака передав йому на горищі, де він її сховав. З горищі Ланда міг спостерігати всі жахи, що відбувалися у Фельштині. побачив, як старих і дітей витягли з будинків і вбили. Після довгого часу він побачив трьох жінок і подумав, що одна його дружина, він стрибнув, щоб подивитися на його тіло, але не наважився повернутися до свого житла. Потім він побіг до будинку сусіда росіянина, але його вигнали. сусіднього будинку і сховався там у соломі.Помітили це двоє хлопців поріччя, піднялися на мансарду, але не знайшли, але не змогли підпалити.