Наприкінці подій стала різко виділятися скромна, до того часу непомічена постать — двадцятидворічний юнак Маркел Охрімович Бришка, вчитель початкових класів, який у якості вчителя входив у багато єврейських домівок. За своїми переконаннями Бришка був бурхливим поборником незалежності України. Побувши в полоні в Австрії, він повернувся з полону і плекав українські шовіністичні симпатії. Коли і де міг, він говорив про українську незалежність, але за більшовиків обмежувався скромною роллю влаштування українських вистав. Серед євреїв він мав знайомих і кількох друзів. Дізнавшись, що після закінчення з'їзду очікуються якісь заходи, він у понеділок 12 травня поїхав до Умані, а вранці 13 травня повернувся до Дубового. З цього дня дійсно починається нещасливий час для єврейського населення містечка. Повернувшись з Умані, Бришка скликав засідання виконкому Дубово, запропонував усім євреям-членам комітету залишити свої місця і замкнувся з президентом і віце-президентом комітету (християнами), з якими мав тривалу таємну розмову. В особистій розмові зі знайомим йому членом Комітету Мойсеєм Шварцманом Бришка заявив, що повернувся з Умані з вказівкою про усунення євреїв від влади. Водночас він поширив чутки найпровокаційнішого характеру про те, що комісар освіти, визначаючи обов’язки в освітньому відділі, впевнено вимагав знання єврейської мови, навіть від християн, без чого не можна було отримати жодних посад. Тоді він скликав членів виконкому і оголосив їм, що відтепер назву комітету змінено на сільську раду. Бришка також пропонував відправити в Умань людину для підтвердження повноважень. Тим часом протягом цілого дня 13 травня з Умані до Дубового безупинно везли набої; а ближче до вечора події набули справді загрозливого оберту. Населення міста, налякане звуком перших пострілів, ховалося в підвалах, горищах та інших схованках. Повсталі селяни навколишніх сіл Коржевоє, Оксанина та ін., озброєні рушницями, киями, а деякі й сокирами, розбрелися по місту, відвідуючи єврейські оселі. Тієї страшної ночі нікого не врятували. Гроші-викуп не допомогли. Особливо лютував кримінальний елемент повстанців, колишні каторжани; Кирило Чернюк, селянин села Коржевоє Мартин Зба-
Жевський, небезпечний грабіжник, і Василь Бобиль, селянин села Коржевоє. Ці особи, лише маючи в руках сокири, проступали дорогу жертвам. Цієї ночі було вбито одинадцять осіб, серед них дві жінки та кілька дітей.