Частина 17

на суму в три-чотири мільйони. Загиблих - п'ятнадцять, серед них шістнадцятирічна дівчина, застрелена на вулиці без будь-якої причини. Петлюрівці бігали вулицями з криками: «Вбивайте євреїв, навіть єврейських дітей». На мітинг, який відбувся в місті, з'явилися офіцери-петлюрівці і кричали один перед одним, бо євреї їх вигнали з Бердичева. Християнське населення й пальцем не поворухнуло, щоб допомогти євреям. З євреїв брали не тільки гроші, але навіть фураж для коней, і євреї мусили купувати у християнського населення все, що було потрібно петлюрівцям, навіть лой. Після відходу петлюрівців населення дивилося на більшовиків як на рятівників, але розчарувалося в їхніх очікуваннях, оскільки більшовики також дали про себе знати. Частини, що прийшли, грабували населення, а те, що не забрали петлюрівці, забрали більшовицькі частини. Прикладом можуть слугувати дії Таращанського полку. Коли Таращанський полк був перевезений до Рівного, вони зупинилися на ночівлю в Аннополі і цілу ніч грабували місце, так що наступного дня вивезли здобич на возах. Але більше того, п'ятнадцять чоловік цього ж полку залишилися гарнізоном. Вони відкривали магазини і розкидали за кордон товар, який залишили петлюрівці. Був випадок, коли начальник загону наклав стягнення на суму 15 тис. крб., з яких сплачено 11 тис. руб. Але незважаючи на побори і неналежні реквізиції без видання революційних наказів, все ж населення залишалося задоволеним більшовицькими полками, бо вони принаймні не вбивали. Організований після відходу петлюрівців «Комбед» (Комітет бідноти) доклав усіх зусиль для допомоги півторастам сім'ям, які втратили всіх. З цією метою було запущено млин, який належав поміщику Івкову, і розподіляв серед найбіднішого населення отримане за помел борошна. Але це крапля в море. Одягу немає, медичної допомоги дуже мало (є лікарня), а в місті і околицях лютує тиф, так що становище безнадійне. Комітет бідноти також роздає сіль населенню, але в дуже малих кількостях; пуд солі коштує 30—35 карбованців, а в місті її нема. Ліки роздають безкоштовно, але багато ліків не можна купити в місті. Немає вже ні багатих, ні бідних, так що немає коштів на забезпечення ліками. Населення вважається 6,0(50), і з цих 150 сімей зовсім беззабезпечені, тоді як решта шість-сім сотень сімей живуть з рук в уста.