До революційного перевороту Златопіль не торкнулися жодні спалахи погромів, навіть у 1905 році, коли навколо прокотилася хвиля погромів. До Златополя не дійшло; і це було не випадково. Наскільки можна пояснити, ці стосунки з селянством базувалися на взаємній довірі та солідарності, а з інтелігенцією існував зв’язок, заснований на культурі та просвіті. Але вибухнула революція, і населення тріумфально відреагувало на цей радісний звук. Відкриту участь у святі взяли і єврейські жителі. Незабаром місцева інтелігенція і довколишні поміщики, бачачи перед собою небезпечне суперництво в особах здібних і розумних єврейських робітників, об'єдналися з розореними поміщиками. Вони виступали проти змін, які проводилися. Вони брали звичайні методи, граючи на невігластві селянської маси, розпалюючи її різними наклепами. Мовляв, революція, спекуляція, високі ціни, все це справа рук євреїв, і єдиний вихід – це репресії. Агітація зростала, і сільський учитель на селі, і священик, і інтелігенція в місті, на ринках, на селянських сходах, у кооперації — скрізь робота йшла. І невдовзі його врожай проявився у вигляді окремих спалахів розграбування товарів, що належали крамарям і євреям.
На політичному обрії з'явився Петлюра, який дав волю шовіністичним почуттям того натовпу з його шаленою жагою єврейської крові. Далі прийшли банди під прапором більшовицьких гасел, переважно з Чигирина; під приводом обшуків вони систематично тероризували єврейське населення. Група Ястренського, а потім Лопати встановлювали свавільні режими, завжди виключно щодо єврейського населення. Місцева ліга праці, що складається з представників профспілок міста, оголосила себе виконавчим комітетом; але вони не змогли нічого зробити через відсутність зв'язків з центральною владою. Тільки в лютому, коли радянська влада зміцнювалася, тут було обрано Раду, до якої увійшли чесні та свідомі люди. Близько 2 квітня прибуло 80 людей Лопати, зайняли Раду, зірвали портрети Леніна і Троцького, спробували вчинити погром; але радянська влада повністю попередила цей спалах і викликала 120 чоловік з Єлисаветграда, які після вбивства 40 людей Лопати взяли решту в полон (40 чоловік). Лопата втік, але пообіцяв помститися «єврейському совєту». Але Рада в цей час послала до Києва двох делегатів, щоб домагатися виділення Златополя в самостійну одиницю, не пов’язану з Чигирином, який був гніздом бандитів і контрреволюціонерів.
ЗЛАТОПОЛЬ: БАНДИ ЛОПАТИ