Повстанський рух у Вороновицькому районі розпочався у травні, а керівниками повстанців були колишні офіцери-петлюрівці, такі як Білінчук (вороновичанин, гімназист 8 класу), Сибранчук (за Директорії був комендантом у званні полковника), Горбань, батько і син Пономарчук та інші. Перераховані особи вели агітацію серед місцевого селянства проти радянської влади, використовуючи лозунги українських націоналістів. Згодом Білінчук поїхав до Брацлава, де агент надзвичайної комісії впізнав його й заарештував. Його застрелили.
ТРОСТЯНЕЦЬ: МІСЦЕВІ ПОГРОМІСТИ 393
9 травня до Вороновиць прийшов загін повстанців і одразу почав грабунок. Це тривало два-три дні. Один єврей був убитий. Наступного дня вони збиралися розпочати розправу над усім єврейським населенням, але завдяки втручанню якогось Кудреня (колишнього петлюрівця) та підходу радянських військ з Вінниці цього не було здійснено. Група відступила, і в місто увійшов 8-й радянський полк. Цей полк 13 травня вчинив значні пограбування.
Погром, який стався 10 липня, можна охарактеризувати так. По залізниці до Вороновиць почав наближатися банда. Отримати чітке уявлення про характер цієї групи виявилося неможливим. За одними вони були «григор'євцями»; інші казали, що йдуть на румунський фронт, щоб приєднатися до союзників. У середу, 9 липня, група прибула на станцію Гуменне, за вісім верст від Вороновиць. Тут троє бандитів зупинили поїзд, вигнали всіх євреїв з вагонів, пограбували. деяких з них, деяких побили палицями, а двох убили (один з них єврей). Частину пасажирів відпустили, отримавши від бандитів якісь документи; інші втекли; декого повстанці забрали з собою, і що з ними сталося, невідомо. Серед затриманих було багато жінок. Деякі жінки були знущані на місці. По дорозі до Вороновиць банда вбила багатьох євреїв, яких вони зустріли, і багато тіл було виявлено згодом. У четвер, 10 липня, п'ятеро членів банди (решта залишилися за містом) увійшли в місто і приблизно за дві години вбили дванадцять осіб (шістьох у самому місті, шістьох поза містом), а також вчинили мародерство. Серед євреїв, звичайно, виникла паніка, і вони всі сховалися. Але в цей час радянські війська, наступаючи з боку Вінниці, почали обстрілювати місто, і банда відступила.
МІСТ (ПОДІЛЬСЬКИЙ УРЯД) І. Свідчення Богданського 25 липня 1919 р.