та адміністрацією провінції, а також депутацією єврейської громади. Представниками останнього були Красний, нині міністр у справах євреїв в уряді Петлюри, та відома Фаня Нюренберг, активна громадська діячка. Метою моєї поїздки, як і поїздки Красного та Фані Нюренберг, було отримання грошей, виділених українським урядом на прохання міністра у справах євреїв Ревуцького на допомогу населенню Житомира та Бердичева, яке постраждало від погромів.
На другий і третій день після нашого прибуття до Вінниці нас, тобто представників Житомира і Бердичева, попросив Ревуцький завітати до нього в готельну квартиру з Ковенком, комендантом міста Вінниці і ватажком Кланів Смерті (які влаштували погроми в Житомирі і Бердичеві), щоб встановити відповідальність за погроми.
Думка про зустріч з колишнім президентом Слідчої комісії і вбивцею Гоголя, президентом єврейського Крігербунда (союзу солдатів) Ковенком, — на що натякав і міністр внутрішніх справ Чеховський у розмові з прийнятою ним делегацією соціалістичних партій, — думка про зустріч із цим Ковенком здалася нам, м’яко кажучи, жахливою. Наступного дня, коли ми вечеряли в ресторані готелю «Савой», Ревуцький викликав нас негайно до себе в номер, де нас чекали. Незважаючи ні на що, ми всі з тих чи інших причин поїхали, мадам Нюренберг, Красний і я. Ми знайшли там Ковенка, трьох ватажків Кланів Смерті та гетьмана, який, як ми як дізнався пізніше, був сам отаман Пащенко. Пащенко був отаманом Кланів Смерті, який сам влаштував погроми в Бердичеві та Житомирі, вимагав великі суми грошей у житомирських багатих євреїв і чиї штаби, що жили на вокзалі, вбили сімнадцять євреїв, серед яких були старі люди. Його провина була настільки твердо встановлена, що український уряд змушений був його заарештувати, а комісар Волинського уряду Сумкевич — оголосити, що Пащенко, який, безперечно, був у всьому винен, буде суворо покараний.
Те, що Пащенко був вільний у готелі «Савой», де проживали міністри українського уряду; те, що після наради він пішов на вечерю до ресторану, де їли члени Директорії, зробило всю нараду марною. Між іншим, член Житомирської міської управи Новіков упізнав у черговому будинку, де розташовувалася Директорія, керівника, відповідального за найжахливіший епізод у всьому Житомирі. погрому, що відбувся на Театральній вулиці, коли всіх чоловіків дому Вайнштейнів вивели, а деяких розстріляли, а решту роздягли і, ведучи на вокзал, по дорозі забили до смерті шаблями та прикладами рушниць.
Нараду відкрив Ревуцький промовою, в якій він сказав, що звинувачення в тому, що уряд влаштував погроми, відбивається і на ньому, як на члені Уряду, і тому він бажає, щоб питання було вирішене на цій нараді, в якій брали участь представники