Окремі групи і цілі загони повстанців ходили від хати до хати, роблячи обшуки, шукаючи зброю, з гаслом: «Віддайте нам євреїв-комуністів», а при цьому вапно грабували і вбивали. Треба сказати, що серед селян-повстанців було дуже багато тихих і вихованих людей, які, обшукуючи, нікому не робили зла, а навіть заспокоювали людей. Набагато більше завзяття проявили в погромі місцеві буржуа та інші елементи, які пристали до повстанців заради грабунку та наживи. Вбивства в переважній більшості випадків носили розстріляний характер. У рідкісних випадках мали місце каліцтва та вбивства, які були більш відвертими у варварстві.
Хоча комуністів шукали, комуністів-християн не чіпали. Наприклад, бандити зайшли в якийсь двір, шукаючи якогось Куцина, який колись мав майстерню, а тепер служив у відділі промисловості Раднаргоспу, але нічого спільного з комуністами не мав. Шукали, бо сусід росіянин вказав його комуністом. Але його не знайшли. Тут хтось сказав, що там живе скарбник надзвичайного комітету на прізвище Павлов. — Він єврей? — відразу запитали бандити. Коли отримали відповідь: «Ні, він росіянин», вони розводили руками і казали: «Тоді ми його не хочемо».
Під час погрому були сцени та епізоди, не позбавлені цікавості. Студента Р. тягнули на розстріл; від нього вимагали: «Дай нам два револьвери», — і ніякі аргументи чи благання батьків не дали результату. Разом з ним вони схопили ще двох молодиків, сусідів, і повезли. Раптом один із останніх упав у непритомність, і в процесії настала пауза; бандити залишили їх у спокої і збиралися йти геть. Але незабаром вони повернулися за студентом Р. Виявивши, що він не втік під час перерви, і що він готовий піти з ними, вони з подивом сказали: «Ну що ж, він не втік!» і залишив його в спокої.
Жінок взагалі пощадили, і якщо серед убитих було близько двадцяти відсотків жіночої статі, то це пояснюється тим, що вони вбивали таких жінок, які намагалися врятувати своїх чоловіків, братів і т. д., і чіплялися до бандитів з благаннями і криками.
На подвір'ї хати кагана було розстріляно дев'ять чоловік і
УМАНЬ:
одна вагітна молода жінка (Журавська-Кушнір), яку обстріляли в живіт. Ця жінка кинулася рятувати свого чоловіка і впала, збита кулею. Вбивці відразу почали висловлювати жаль, що вони обстріляли цю красиву молоду жінку, і навіть намагалися її врятувати; вони запропонували її матері відвезти її до лікарні та підлікувати. Одного особливо вразила добровільна та героїчна смерть цієї жінки. У багатьох будинках, куди він заходив під час подальших нападів, він похмуро і з жалем говорив (українською мовою): «Ах, ми вбили єврейку в домі кагана; як вона дивилася на мене перед смертю — я ніколи, ніколи не забуду очей тієї єврейки».