У четвер, 15 травня, на світанку радянські частини залишили місто, а враховуючи тривожну обстановку на фронті, ближче до вечора був мобілізований увесь партійний склад міста. До партійних лав вступив також, добровільно, за пропозицією в оперативний штаб, працівники кількох профспілок. Передбачалося наступного дня мобілізувати всі організації, в яких обліковувалися робітники; але до зброї їх не призвали, бо зброї не отримали вчасно. Слід зауважити, що серед цих робітників не було, за дуже незначним винятком, християн, оскільки вони, очевидно, ухилялися від цього; так що відхід на фронт робітничої дивізії, що складалася майже виключно з євреїв, викликав свіжі коментарі серед населення, яке вже було достатньо розбурхане чорносотенцями та погромниками.
Загін Черкас займав на лівому фланзі крайню ділянку флангу, від цукрового заводу повз цегельні в напрямку до ст. Близько 14:00 у п'ятницю, 16 травня, загін, перебуваючи в строю з загонами Лохвіца, Пирятина та інших, вступив у бій і, відбивши атаки григор'євських ліній, відкинув григор'ївців до Білозер'я. З мінусів моменту варто відзначити відсутність патронів і зброї. Багато товаришів стали ходити без гвинтівок, без револьверів, а то й без нічого. Скоро скінчилися патрони. Все це було підвезено біля міста в достатній кількості, але потяг не зміг потрапити в місто. Крім того, зв'язки були повністю зруйновані; при розгромі другого радянського полку, командний склад якого перейшов до григор'євців, були захоплені всі технічні засоби.
Усі ці та багато інших умов призвели до того, що праве крило, а за ним і центр похитнулися й відступили. Через те, що зв'язку не було, а лінії були перервані, відступ першої частини на лівому крилі не був відомий, і він тримався протягом двох-трьох годин після того, як праве крило прорвалося. Крім того, чим більше виступали лінії лівого крила проти григор'євців, тим меншою ставала відстань між двома лініями; і настав момент, коли письменникові було добре видно ворога (на відстані 100-150 сажень). У цей час григор'євці зовсім припинили вогонь і встали на повний зріст; вони почали махати шаблями, і виглядало, ніби вони здаються. На крики наших червоних солдатів вони розбіглися по полю і деякі з них здалися, мабуть, з провокаційним умислом, тому що вони відразу почали бурхливу агітацію серед червоних солдатів (полонені залишилися в рядах, тому що ми були далеко від міста і їх не було кому забрати). Ця агітація йшла за певною темою, що війна була між братами, що немає різниці в їхніх цілях, що
ЧЕРКАСИ: