У суботу, 17 травня, о четвертій годині ранку група з тридцяти чоловік оточила будинок убитих і почала стукати в двері, з парадних воріт і збоку на подвір’я. Двері були відчинені. Почали всіх обшукувати, відбирати речі та гроші. Тоді вони сказали старому: «Проходь». Вони вивели його до парадного проходу і застрелили. З іншого боку вивели Брусиловського, обшукали його, забрали все, що було при собі, і сказали йому: «Іди з миром». Але він не встиг пройти й двох кроків, як йому в спину влучила куля, і він без звуку впав. Через три години до них знову прийшли бандити. Жінки, які залишилися в
ЧЕРКАСИ:
сарай бачив, як сусідські слуги крадуть їхнє майно. Через деякий час вони вийшли. Слуги побачили це і підбігли до бандитів, які проходили повз, і сказали (українською мовою): «Єврейка бачила, як ми брали речі, ідіть і вбийте їх, бо якщо ви підете, вони посадять нас у в'язницю». Бандити кинулися в будинок, шукаючи жінок. Брусиловська побігла в сад; вони бігли за нею. Вона почала їх благати: «Товариші, мого чоловіка вбили, залишилося троє сиріт. Я в такому становищі — як мені кривдити? Я вас прошу, не позбавляйте моїх дітей матері». «З ними все буде гаразд, ваші єврейські нахаби, мовчіть» І вони вбили гея. Бандити знайшли Українську біля хвіртки, підвели її до стіни і почали заряджати рушниці. Виявилося, що куль більше немає. Усі, окрім одного, пішли по більше куль. Той, що залишився, деякий час почекав своїх товаришів. Їх, мабуть, десь затримали. Бандит втомився чекати, вилаявся і пішов геть.
Г. УКРАЇНСЬКА.
X. Свідчення М. Народницької