Частина 18

Погром почався у нас у вівторок увечері. Тоді відбулися перші пограбування. Наступного ранку ми дізналися, що їх було шестеро убитий. Весь день середи в місті тривали пограбування. У четвер знову було вбито п'ять-шість людей, але найжахливішим днем ​​для нашого міста була п'ятниця, коли відбувалося найбільше диявольських вбивств і звірств. У п'ятницю вранці ми вийшли з дому і втекли, куди ноги несли. Куди б ми не йшли, нас зустрічали постріли. Селяни обстріляли місто і зігнали євреїв, що втікали, в одне місце. Кілька сотень нас опинилося в будинку Аврум-Бера Портного, і там нас усіх звалили і навалили один на одного. У хаті було тісно, ​​і жах і туга панували серед нас. Коли з'явився якийсь селянин (Косенко зі Словечного) і заявив, що він голова повстанців, ми почали його благати і пропонувати невеликі гроші. Він відповів, що оскільки ми не послухалися його наказу залишити місто, він вирішив усіх нас убити. Відразу почалася стрілянина через вікна місця, де ми зібралися. Тоді селяни почали нас бити іп; били чим під руку потрапляло, топтали ногами, кидали бомби. Скільки було вбито, це точно зараз сало, але дуже багато. Мабуть, ви вбили всіх, але смертельна зброя бандитам підвела. Я сам прикинувся мертвим і пролежав так чотири чи п'ять годин. Бандити оглядали мене, чи живий я, і били мене по нозі (у мене від цього нога опухла); тоді мюррей почав знімати з мене черевики, як з мертвого. Звірі зайнялися мною і розглядали мене цілу годину. Відчувши дихання цих людей, я прикинувся мертвим. Я лежав, поки не прийшли люди за тілами вбитих. Піді мною текла єврейська кров; нога боліла. Я встав і пішов з кимось іншим до іншої хати; туди нас гнали і хотіли вбити. Тоді я пішов на цвинтар, де ховали шістьох загиблих. По дорозі нас зустріли селяни і вимагали, щоб ми поховали всіх убитих, «а то ми вас уб'ємо і самі закопаємо, ми з вами вдосталь напрацювалися». «Але якщо хочеш жити, то піди до священика і попроси, щоб він охрестив з тебе всі твої гріхи». До вечора ми були зайняті на цвинтарі. Ми не всіх поховали. Багато трупів залишилося вдома і на вулицях. Літня спека викликала від тіл сморід гниття. Всюди були калюжі людської крові. Увечері ми знову сховалися, тому що грабували і вбивали ще. Усі євреї сховалися і, сховавшись кожен у своїй норі в підвалі, на горищі чи в кущах, очікували смерті. Місто представляло картину запустіння. Погром був характерним характеризувався не лише грабунком, а й особливо знищенням власності. У будинках побили все: вікна, двері, меблі, сервіровку; іноді руйнували стіни. Тепер немає жодної хати, де б вікна та двері не постраждали; розкрили стелі та підлоги; вони виносили домашніх тварин, усе майно євреїв. Ніч на п'ятницю я провів, сховавшись у траві біля комори, а суботнього ранку покинув місто.