У суботу, 17 травня, о пів на четверту ранку родина Мошенських почула стукіт у вхідні двері. На стукіт ніхто з родини не відповів. Через кілька хвилин у глухому проході почулися кроки. Близько п'ятнадцяти чоловіків, усі озброєні рушницями та шаблями, з криками: «Де люди? Віддайте людей!» Ми відповіли: «Чоловіків немає». У хаті були старий Мошенський, 72 років, його дружина, дві дочки і двоє малих дітей. «Дайте нам гроші». Їм віддали готівкою всі гроші, які були, близько п’яти тисяч. Бандити забрали гроші та почали вилучати годинники та забирати коштовності. — Дай нам золото. Жінки клялися, що не мають золота, що вони бідні люди. «Брешеш, єврей, брешеш, дай нам золото, посади його до стіни, до стіни». Старі люди почали перед ними плакати, благати їх: «Друзі любі, пожаліть нас, дайте нам жити, ми прожили стільки літ, дайте нам померти в мирі. Товариші дорогі, не кривдьте нас». У відповідь вони вдарили стару шаблею по голові, і вона перекинулася на підлогу, залита кров'ю; старого вдарили шаблею в бік, і він мертвий упав на стілець. Але це їх не задовольнило. Вони кинулися на вбитого і почали бити його прикладами. «Брешеш, єврею, прикидаєшся». Коли діти мерця почали голосити, вони кинулися на них і почали їх бити прикладами та шаблями; на щастя, ніхто з них серйозно не постраждав. Бандити забрали речі та поїхали. Наступного дня з'явився бандит. Коли він запитав, хто там живе, йому сказали, що господар убитий, його дружина важко поранена, а донька залишилася. "Де ж вона тоді? Чому вона ховається? Нічого,
ми їх усіх переб’ємо, якщо не сьогодні, то завтра, усіх до останнього».
Акушерка Б. МОШЕНСЬКА.
VIII. Свідчення Г. Краснова
У суботу вранці до нас прийшло кілька озброєних людей на чолі з отаманом Уваровим. Вони увійшли зі сліпого проходу. В одній із квартир (належить сусідам) якісь військові заарештували Н. Краснова і привезли до нас. Сім'я почала благати Уварова відпустити його, на що Уваров відповів: "Я розумна людина і нічого йому не зроблю. Просто перевіримо деякі документи і відпустимо". Солдат, який проводив Краснова, під впливом благань захитався і звернувся до Уварова: — Пане отамане, як? — Я сказав, візьми його з собою. У цей час Уваров після обшуку й огляду іншого брата-аптекаря, якого насилу врятував знайомий, якого вони прийняли за християнина, відпочив кілька хвилин, сів за стіл і випив молока. Вони вийшли, взявши з собою Краснова. Грошей і товарів не чіпали. Уваров відвіз Краснова до виконкому і там власноруч застрелив його. Про це розповідає охоронець подвір'я виконкому. Тоді ж Федоровський привіз Гарелика, Богуславського і Гарніцького, і їх також розстріляли там же. Усіх чотирьох поховав охоронець подвір'я виконкому.
Г. КРАСНОВ.
IX. Свідчення Г. Української