«жаргон» (їдиш), і євреї мусили повторювати їх співом. Довго вони співали й танцювали, а Козир-Зірка та його друг і помічник весело сміялися. Потім євреїв відвели в іншу кімнату і на голови їм наділи дурні шапки. Знову їх приводили до отамана, кожному клали в руки свічку і при цьому мали співати пісень. Козир-Зірка з товаришем так скривилися від сміху, що в останнього навіть ліжко під ним зламалося. Євреї були змушені підняти ліжко і привести його в порядок, а офіцер залишився лежати на ньому. Один із євреїв не витримав цих переслідувань і почав плакати. Козир-Зірка зауважила йому, що за плач карають 120 палицями. Єврей сказав: «Тоді я буду співати». «Ну, тоді співай», — була відповідь, і єврей знову почав співати.
Під час «антракту» друг отамана сказав: «Пора вже відпускати їм штани». Але Козир-Зірка цього разу не погодилася. Розважившись досхочу, отамани відпустили євреїв і дали їм у супровід шофера, щоб охорона їх не розстріляла. Шофер провів їх, але вимагав заплатити 15 тисяч рублів за врятовані життя. Звичайно, такої суми у них не було. Але шофер пішов додому з кожним і зібрав з їхніх сімей стільки, скільки кожен міг заплатити. (Свідчення Бейобанд, с. 23.)
Важко перерахувати всі характерні випадки, які сталися в Овручі, коли він був столицею Козир-Зірки. Але ми повинні зупинитися на наступному випадку.
Справа Герцбейна
Поляки і колишні царські чиновники в своїх газетах поширили повідомлення про те, що євреї влаштували проти християн Варфоломіївську ніч і відзначили аж 150 жертв. Вони стверджували, що список приречених існував і що список був написаний рукою дрібного адвоката Герцбейна. Останнього затримали. Як часто буває в таких випадках, ті, хто вигадав цей наклеп, до кінця повірили у власну вигадку. Християни захвилювалися, звернулися до Козир-Зірки. Він підтвердив наявність списку, але нікому його не показав. Хвилювання зростало. Деякі християни почали залишати місто.
Стосовно Герцбейна слід зазначити, що він взагалі не брав участі в політиці. Він переїхав цілком серед християн, де мав багато друзів; він майже не мав жодних справ з єврейським суспільством. Його дружина звернулася до друзів-християн, щоб між
ОВРУЧ:
поступилася своєму чоловікові, якого вони добре знали, як людину, не пов'язану ні з політикою, ні з євреями. Але вони відмовилися.