Ця агітація призвела до цілком певних результатів. Добровольча армія була вже в стані розкладання. Переважна більшість тупих рядових офіцерів мріяла про грабіж, і у своїй хтивості та безглуздій нестриманості вони бачили предмет своїх садистських і хижих нахилів у житті, честі та майні євреїв, які були залишені на їхню милість, особливо тому, що офіційна преса оголосила ці героїчні вчинки вчинками патріотизму.
Погроми добровольчої армії мали такий характер. Як тільки добровольча армія входила в місто, на стінах, поруч із офіційними повідомленнями, скрізь можна було знайти прокламації проти євреїв, майже всі однакові за формою та змістом — «Подчинники Червоної гвардії!» «До всіх» — і закликав народ до погромів (очевидно, влада денікінського уряду просто взяла на озброєння метод царського поліцейського відомства, а саме розсилати прокламації про погроми зі своєї головної друкарні туди, де планували їх проводити). Дбайливі поминальникив
Вище сказано, що в усіх без винятку місцях, куди приходили добровольчі загони, незмінно відбувалися більш-менш важливі, але завжди систематично здійснювалися ексцеси, які в переважній більшості випадків переростали в погроми. «Так у Харкові щодня відбувалися пограбування та акти насильства. У Катеринославі були знищені всі єврейські будинки на чотирьох найважливіших єврейських вулицях. Багато євреїв було вбито, сотні єврейських жінок і дівчат зганьблено/*
Добровольча армія влаштувала погроми в таких місцях: Синельникове, Беспалівка, Лосова, Михайлівка, Валки, Кременчук (зґвалтовано 350 жінок), Мотовилівка, Бориспіль, Гребьонка, Сміла, Корсунь, Германівка, Черкаси, Макарове, Городище, Степани, Ігнатівка, Трипілля, Росово, Біла Церква, Фастова та Києва.
У Фастові волонтери обшукали всі єврейські будинки (два будинки оминули випадково). Меблі витягували з будинків або руйнували; жінки були порушені. Над євреями чинили усі можливі тортури та жорстокості. Зарізали навіть шеститижневих дітей. Кількість загиблих становить від 1500 до 1800 осіб. Згоріло понад 100 будинків. Жахливим був і погром у Києві. 14 жовтня місто знову окупували більшовики. Через два дні їх вигнали волонтери. Не встигли місто звільнити від більшовицьких військ, як почався організований погром, який тривав п'ять днів, з 16 по 20 жовтня. Грабіжницькі загони складалися здебільшого з солдатів, які ходили від хати до хати та грабували, катували, гвалтували та вбивали. Нестерпні крики постраждалих були з